Мойдодыр в свидомом переводе
Jul. 20th, 2010 02:20 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Что мы все о текущем, о скороминущем, о политике и свидомитских языковых войнах?! Насладимся же вечным! А что может быть прекраснее литературы для детей? Литература облагораживает, учит прекрасному, доброму, вечному...
Внимательно и с наслаждением , читаем Мойдодыр в переводе на "украинский". Путнику набрать много воздуха:
Шкіромий
Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.
Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть.
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?
Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:
Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!
Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.
Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.
Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.
І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"
Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".
Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.
Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.
Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.
Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.
Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.
Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.
Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний,
Тож нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!
Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!
Внимательно и с наслаждением , читаем Мойдодыр в переводе на "украинский". Путнику набрать много воздуха:
Шкіромий
Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.
Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть.
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?
Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:
Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!
Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.
Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.
Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.
І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"
Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".
Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.
Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.
Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.
Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.
Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.
Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.
Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний,
Тож нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!
Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 10:05 pm (UTC)Я думаю, гораздо большее количество вменяемых россиян Вас читает, не комментируя. Вот, например мне эти вышеприведенные переводы очень приглянулись :) А смех они вызывают иногда от отличия транскрипционного восприятия звучания от соответствующего в русском языке. Надо просто приспособиться.
И вообще, кстати, пишите -) Я редко к Вам захожу, но с удовольствием читаю по две-три страницы дневника сразу, хоть и не вполне согласен с общей просоветской позицией журнала. Однако это не отменяет его редкой вменяемости и литературной ценности.
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 10:09 pm (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 10:20 pm (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 10:30 pm (UTC)Рыльский знал в совершенстве больше 20 языков. А Лукаш еще больше. Перевод "Декамерона" Лукаша на каком-то международном фестивале в Италии, посвященном Бокаччо признан аутентичным, т.е. равнозначным по художественной ценности оригиналу.
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 10:39 pm (UTC)А вот Рыльский, хоть я никогда до того его не читал, достоин комментария хотя бы в свою защиту :) Оный я и написал.
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 10:46 pm (UTC)Я у него на коленях сидела :)
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 10:50 pm (UTC)Явное расхождение с "У тебе вапно на оці,У тебе г... на боці" прослеживается :)
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:14 pm (UTC)Пробіг автомобіль, і синя хмарка диму
За ним розвіялась. А там, удалині,
Де стигнуть дерева однаково ставні,
Трамвай трамваєві одгукується в риму.
Покинувши красу, невловну і незриму,
Звертаю знову я на вулиці земні,
З людьми вітаюся - і весело мені,
Що з ними я свій хрест і свій вінок нестиму.
Ми разом будемо змагатися і йти,
Копати золото, розводити мости,
Серед пустелі сад насаджувать зелений, -
І легко буде нам розвіяться внівець,
Як гасло принесуть останнє про кінець
Руками нашими збудовані антени.
1929
Максим Рильський
Докурюйте сигари, допивайте
Лікери й каву. Вдарив сім разів
Годинник месницький. Залізні
кроки
Гудуть по сходах, землю
потрясають,
І вам од них нікуди не сховатись,
Як не втекти єпископу Гатону
Од темних і розлючених мишей.
Ключі од житниць кидайте на дно
Глухого пінявого океану,
Востаннє гляньте, рицарі скупі,
На золото у вогких сутеренах,
Уста своїх фарбованих коханок
Цілуйте наостанку. Вже тріщать
Залізні двері, голоси гудуть.
І закривавились високі вікна.
-------------------------------------------
Збирають світлі, золоті меди
Веселокрилі та прозорі бджоли.
Поглянь, людино, і спокійно йди
На вулиці, на площі, в гай,
у поле
Неси в щільник свій мозок, кров
і плоть.
Таких, як ти, кипучі міліони
Ідуть, щоб світ востаннє
розколоть
На так і ні, на біле
і червоне.
Максим Рильський
1925
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:23 pm (UTC)Похоже, мне прямо таки придется ознакомиться с его творчеством поподробнее.
Удивительно то, как расходится этот вариант мовы с нынешним *это я про статьи в газетах, например*, и как он похож на врезки мовы тем же Гоголем.
Спасибо за ещё один прекрасный пример, "Пробіг автомобіль, і синя хмарка диму" вообще пипец. Очень интересный слог.
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:29 pm (UTC)Наверное, совсем запутаю вас. Или какие-нибудь акцентуированные личности набегут :-)
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:35 pm (UTC)Спасибо ещё раз за приведенные примеры стихотворений. Очень интересно. Казалось бы, где-где, а в одном из двух существующих библиотекарских _технарей_ должны были это давать. Может быть, в советское время и давали..
ЗЫ: со мной можно на ты.
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:43 pm (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:45 pm (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:48 pm (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 12:19 am (UTC)Стихи
Date: 2010-07-21 12:35 am (UTC)А вот стихотворение "Розсудить все Вогонь":
Вогонь розсудить все. Нехай лютує ворог.
Зірниця наступа. І новий день несе.
Загримотить гроза. Не втримається морок.
Вогонь розсудить все.
Палахкотять міста. І гримають гармати.
Тримайся, брате мій, в біді не охолонь.
Якщо ти вогняний - не бійся умирати!
Розсудить все вогонь.
Вогонь розсудить все... І успіхи, й невдачі,
І сивизну густу біля солдатських скронь.
Всього ще буде - сліз і радості, одначе
Розсудить все вогонь.
Народження і смерть - то спалахи й згасання,
Але вогонь життя і в сонці, і в золі,
В польоті журавлів, у тиші, і в коханні
У Матері-Землі...
Її потік життя пітьма не подолає,
Ще буревію гнів планету потрясе...
Хто витрима грозу - той піде до безкраю.
Вогонь розсудить все!
Вогонь розсудить все!
А вот на русском песня на его слова:
Re: Стихи
Date: 2010-07-21 01:25 am (UTC)Вообще, позитивная ночь вышла -) я тоже разразился на стихотворчество в ЖЖ, как всегда, конечно, с элементами самостебательства.
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-20 11:47 pm (UTC)Відпливають бриги на світанні,
Відпливають, мабуть, назавжди.
І зникають в голубім тумані
Наче привиди Шахерзади.
Що серця суворі зчарувало?
Що веде від рідних, від осель?
Адже ждуть їх ураганні шквали
І прибої грізні біля скель!
Кличуть їх краї іще незнані
Крізь погрози лиха і біди...
Відпливають бриги на світанні,
Відпливають, мабуть, назавжди.
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 12:18 am (UTC)Но использование элементов триолета в 10 лет уже вызывает уважение :)
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 12:27 am (UTC)Я кстати, и писать из-за этих ударений перестала :)
Директриса меня насиловала, мои стихи на всякие конкурсы посылала, и вот одно стала изучать-изучать, высчитывать размер, и стала (в обидной для меня форме обвинять в нарушении размера, хотя не было там нарушения. Я обиделась и перестала писать. Помню с тех пор всего несколько: одно, что в 6 лет написала, это и еще несколько и одно,, на русском, что на последний звонок для нашей русачки написала (у меня был выбор - директрису поздравлять или выбрать, я выбрала русачку).
Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 12:30 am (UTC)а можно мне транскрипцию
скрытымудаленным каментом первого четверостишья? :)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 12:45 am (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
From:Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 12:45 am (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
From:Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
From:Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
From:Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
From:Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
From:возмущенно
From:Re: возмущенно
From:Re: возмущенно
From:Re: возмущенно
From:Re: возмущенно
From:Re: возмущенно
From:Re: возмущенно
From:Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 11:26 am (UTC)Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!
Date: 2010-07-21 12:54 pm (UTC)