Вынесено из комментариев

Оригинал взят у awas1952 в Вынесено из комментариев

emdrone 2012-12-31 19:44:33 Есть истины настолько простые, что мы их не понимаем. Вся культура и история Западной Европы и её отростков по остальной части земного шара проистекает из этого недопонятого. Тогда как мы, славяне, огромное племя, всегда имели место куда расти — мы не страна, мы МАТЕРИК, то западные племена всегда были ЗАПЕРТЫ. Как следствие, рост населения — при медленном росте с/х технологий — всегда для них был ужасен. Русские не могли породить мальтузианство — западники, что сидевшие на своём острове (где «овцы съели людей), что во Франции, где о крестьянах книги 16–17–19 веков иначе чем о «человекоподобных существах» (в такой поразительной нищете они жили) и вообще не высказываются. Отсюда же немецкие войны за прорыв к ресурсам. Ограниченность вызвала к жизни повадки, которые для России никогда не были возможны. Например, жестокую слежку: кто когда топит в домах. Повешения за «бродяжничество» (вызванное тем, что помещику выгоднее было продать шерсть, а потому он согнал людей). Еда — сегодняшним идиотам представляющаяся «роскошью» — вроде лягушек или улиток. Немытость средних веков — недостаток дров. Право закрепляет истину: земли недостаточно, она вся захвачена, кто-то всегда этим уже владеет и не уступит. Потому в Англии есть «рентеры», платящие владельцу земли, большинство — и мало владельцев. Изобилие в котором мы живём, имея материк, настолько для нас естественно, что мы ПРОСТО НЕ ПОНИМАЕМ, как скученность Западной Европы порождала исторически их запредельную жестокость и «людоедство». Которую они потом распространили на все части света, попавшие от них в зависимость.

Новогодняя Москва 1959 года глазами Карла Миданса (журнал Life)

Какие светлые, открытые у людей лица!



( Read more... )

Расстрелы демонстраций в США

yadocent навел на интересный материал lqp про расстрелы демонстраций в США.

В развитие темы про “преступного нерукопожатого Каддафи” подгоню-ка я реестрик наиболее известных случаев расстрелов политической оппозиции армией или другими военизированными формированиями правительства США (по данным американской же википедии).
Счет начинается с середины 1960х, поскольку с этого момента, собственно, их стали как-то считать и запоминать в мейнстримной прессе, в первой половине века, если судить по отрывочным свидетельствам левых авторов (того же Джона Рида или Джека Лондона) в США творился вообще полный беспредел. BTW не все убитые в данном списке были образцовыми поддаными, мы ведь сейчас не об этом. Тем не менее в список не включены случаи, когда жертвы были убиты с, хотя бы номинально, оружием в руках (как в Вундед-Ни или Руби-Ридж). Однако утверждения, что убитые гипотетически обладали оружием, в момент убийства или когда-то в прошлом, во внимание не принимались. Также не включены случаи убийств отдельными полицейскими отдельных граждан, о которых уже писалось (1,2).

• Август 1965 Watts Riot в Лос-Анджелесе - 31 убитый (+2 полицейских и один пожарник) (а также около тысячи раненых, но из них, в отличии от убитых, лишь меньшинство от рук полиции/национальной гвардии (ранено 250 “силовиков”, 778 гражданских, из них 118 с огнестрельными ранениями))
  .
  

  Хронологически первый случай, демонстрирует причины, почему разбирать более ранние события смысла нет. Мне пришлось несколько часов насиловать Гугль, прежде я нашел материалы, свидетельствующие, что подавляющее большинство (по меньшей мере 26) из “34 погибших в беспорядках” были не задавлены толпой, как можно понять из формулировки, а застрелены полицией и национальной гвардией, по большей части уже на следующий день после основных событий, “убитый полисмен” был случайно застрелен сослуживцем, “убитый пожарный” погиб под обрушившейся стеной горящего дома итд. Для более ранних бунтов ситуация еще более мутная.
  
  Двигаясь в другую сторону мы видим, что уже в 1970х происходит отделение “эскадронов смерти” от собственно полицейских сил, так что уже во время вооруженного противостояния AIM (American Indian Movement - Движение Американских Индейцев) и Бюро по делам индейцев (BIA) в Южной Дакоте в середине 1970х, из примерно четырехсот убитых активистов AIM лишь двое погибли непосредственно от рук агентов ФБР при исполнении. Во время беспорядков 1992 года в том же Лос-Анджелесе лишь небольшая часть (примерно четверть) была “официально” застрелена представителями власти, но почти половина погибла от пули “неизвестного снайпера”. По видимому где-то в середине 1990х ФБР теряет контроль над вооруженными ультраправыми группировками и начинает ожесточенно мочить уже их.

• Июль 1967, Newark Riot - 25 убитых[ (в т.ч 2 ребенка), 725 раненых. Также убит один полицейский.
  



• Июль 1967, 12th Street Detroit riot (Бунт 12й улицы в Детройте) - 43 убитых, 467 раненых (не все от рук властей, но точно разделить сейчас уже невозможно, видимо).



• 6 февраля 1968 Orangeburg massacre (Бойня в Оранжебурге) - 2 убитых, 28 раненых.
  



• 4 декабря 1969 Chicago police raid (налет на контору Черных Пантер в Чикаго) - 2 убитых, несколько раненых.
  



• 4 мая 1970 года Kent State Shooting (“Стрельба в Кентском университете")(я про нее как-то писал) - 4 убитых, 9 раненых.
  

  Получила относительно широкую известность, поскольку на этот раз жертвами оказались не бедные подростки из негритянских гетто, а отпрыски истеблишмента.
  



• 9 мая 1970 Augusta Riot - 6 убитых, 80 раненых.


• 14-15 мая 1970, Jackson State killings (”убийства в Джексоновском университете“) - 2 убитых, 12 раненых.


• Август 1970 Chicano_Moratorium, 4 убитых.


• 13 мая 1985 MOVE 1985 bombing (бомбежка резиденции организации MOVE) - 11 убитых, в том числе 5 детей.
  



• 28 февраля 1993 Waco siege (”Осада Уэйко“) - 80 убитых, 3 раненых (большинство правда погибло не от пуль, а сгорели в блокированном и подожженном национальной гвардией доме).
  



• 3 сентября 2001 Rainbow Farm - 2 убитых, 1 раненый
  

Это, обращаю внимание, по данным мейнстримной американской прессы. Что же касается коммунистической пропаганды, то по данным Н.Н. Яковлева (автора книги ”ЦРУ против СССР“) за 1960е годы национальная гвардия и армия применялись американскими властями против демонстрантов 257 раз, в результате чего 220 демонстрантов были убиты и несколько тысяч - ранены.

Москали продолжают спаивать украинцев, поэтому Фарион создала новую нацию - бандеровскую

"Очень обидно, что сегодня здесь практически нет молодежи. Наверное, у всех похмельный синдром сейчас. Перебрали вчера много. И это очень обидно. Потому что украинцев так москали приучили пить. И это специально было сделано, чтобы мы отдали свою страну им. А Бандера боролся за трезвость нас и нашу независимость от москалей. Поэтому молодые люди вместо того, чтобы напиваться, все-таки лучше бы отдали честь этому великому человеку ", - сказала львовянка Ирина Простец.

И в тему:
Украинские села уходят в массовые новогодние запои из-за нехватки работы

А тем временем главная украинская ведьма Ирина Интриган провозгласила зарождение новой нации - Бандеровской:

"Степан Бандера говорил, что социальные протесты порождают баррикады, национальные протесты порождают легионы. Наша нация находится на стадии социальных протестов, поэтому мало у кого получается удержать и построить национальное государство. Собственно тогда, когда поток мышления будет перенаправлен от социальной проблематики в нациоцентричное русло, мы продемонстрируем всему миру, что в центре Европы возродилась, а не родилась, самодостаточная, сильная, мощная бандеровская Нация. Поэтому неслучайно Степан Бандера, имея всего-всего 24 года, понимал, что все надо начинать со школьной скамьи, учебника и системы знаний, которые потом отдать на благо своего народа и своего государства. Следующие акции протеста, которые организовывал Степан Бандера, были направлены на физическую расправу с теми, кто уничтожал украинцев, потому что они знают только один способ: стенка на стенку, где одна упадет - другая останется. Нам надо набираться силы и готовиться к масштабным акциям протеста, ведь, пройдя прелюдию в форме парламентских выборов, мы получили мощную националистическую фракцию, впервые в истории государства должность вице-спикера националиста. И мы готовы открыть двери парламента для народа, который придет с массовыми акциями протеста"

Украинские школьники: Бандера и Шухевич - советские партизаны

Многие обратили внимание на то, что большинство в прошедших в ряде городов Украин фекальных факельных маршах неонацистов составляли недоросли 12-17 лет.  Одна из причин - тотальное промывание сознания детей в школах, когда детям вдалбливают, что "самым страшным зверем" для немцев был Бандера и его банда доблестная ОУН-УПА, а скоро могут найти доказательства, что многочисленная армия УПА, третья сторона во Второй мировой войне, Киев от немцев освобождала. Так и происходит размывание границы между добром и злом, когда внуки приходят к дедам и спрашивают ветеранов "Дед, зачем ты с москалями оккупировал Украину?"

vborgman  отметил:  Каждый год, как известно, выпускники РФ и УА проходят процедуру единого экзамена, который проводят внешние "оценщики". В РФ это называется ЕГЭ, в УА - ЗНО.  Все сделано по прогрессивным стандартам, на которые переходит наша школа. Ну и школьники не отстают...

Путин предоставил Депардье российское гражданство

3 января президент Владимир Путин подписал указ о приеме в гражданство Российской Федерации французского актера Жерара Депардье. Текст указа опубликован на сайте Кремля.

"В соответствии с пунктом "а" статьи 89 Конституции Российской Федерации удовлетворить заявление о приеме в гражданство Российской Федерации Депардье Жерара Ксавие, родившегося в 1948 году во Франции", — сказано в документе.

Депардье в начале декабря 2012 года переехал жить из Франции в Бельгию из-за 75-процентного налога на роскошь, который планировал ввести президент Франсуа Олланд. Премьер-министр Франции Жан-Марк Эйро назвал поступок актера "жалким", что Депардье счел оскорблением и пригрозил отказаться от французского гражданства.

Пресс-секретарь президента РФ Дмитрий Песков заявил, что предоставление гражданства актеру связано с весомым вкладом этого актера в развитие российской культуры и кинематографа. "Дело в том, что Депардье играл в ряде очень крупных кинопроектов, играл роли, в том числе известна его работа над ролью Распутина - этот фильм еще не вышел на экраны у нас, но это очень смелое и новое озвучивание этой роли", - заявил он "Интерфаксу" в четверг.

В соответствии с указом, опубликованным на сайте главы государства, российское гражданство предоставлено Депардье после его заявления. Песков пояснил, что актер обратился с заявлением "достаточно недавно, через посольство" и сейчас, отметил пресс-секретарь, уже оповещен о том, что гражданство ему предоставлено.

Со своей стороны вице-премьер Дмитрий Рогозин, узнав о предоставлении российского гражданства Депардье, предрек начало миграции состоятельных европейцев в РФ. "На Западе плохо знают особенности нашей налоговой системы. Когда узнают, следует ждать массовой миграции богатых европейцев в Россию", - написал он в своем микроблоге в Twitter.

Представляю - сколько граждан Украины хотело бы оказаться на месте Депардье. И было бы намного продуктивнее, если бы российское гражданство, как предлагает Константин Затулин, предоставлялось  по упрощенной процедуре своим соотечественникам среди граждан Украины, не требуя от них отказа от украинского гражданства.

Про антинемецкий фронт УПА

Чтобы не было истерик со стороны свидомых патриётов, сразу предлагаю обратить внимание, что ссылка на материал  взята с сайта ОУН-УПА :)).

Поскольку объемный материал на украиснком языке, тем, кто не понимает, можно воспользоваться языковой панелью Гугла.


"Співробітництво з німцями у сфері здобуття розвідувальної інформації тривало з довоєнних часів й упродовж всього періоду окупації України. Зі слів захопленого чекістами німецького агента, націоналіста А. Зайчикова (він сім разів перетинав фронтову смугу за завданнями німецької розвідки), у Гданську існувала розвідувальна школа Абверу, де навчалося 150 слухачів-українців.⁸⁰ Член ОУН(Б) В. Шумко у липні-серпні 1941 р. направив до німецької розвідувально-диверсійної школи 200 націоналістів з Буковини.⁸¹ У доповідній записці УШПД до ЦК КП(б)У від 5 грудня 1942 р. зазначалося, що німці з числа націоналістів-поліцейських, які відзначилися по службі, відбирають кандидатів на навчання у розвідшколах, зокрема – у Полтавській, де готують кваліфіковану агентуру для розвідувально-диверсійних акцій у Баку, на Північному Кавказі та Поволжі.⁸²

Існувала обопільна зацікавленість сторін у подібних контактах. У міру наближення фронту до кордонів Німеччини зростає роль стратегії так званого „кляйнкріга” („малої війни”), яка, зокрема, передбачала активізацію розвідувально–підривних заходів у тилу радянських військ. 12 лютого 1944 р. у складі Головного управління імперської безпеки створюється 8-е управління (організація „п'ятої колони” в тилу противника). Завдання підривної діяльності проти Червоної армії обговорювалися на нараді під Берліном у квітні того ж року між керівником таємних операцій Вермахту О. Скорцені та ватажками ОУН С. Бандерою і Я. Стецько.⁸³

Військово-організаційні та розвідувально-диверсійні можливості антирадянські налаштованої УПА становили для німців та їх союзників значний інтерес. В свою чергу, підготовка до масштабного протиборства зі сталінським режимом об'єктивно підштовхувала Провід ОУН та командування УПА до контактів з рейхом з метою економії військових сил, отримання зброї, боєприпасів, спорядження, підготовки розвідувально–диверсійних кадрів.

З німецького боку у стосунках з УПА брали участь ряд спеціальних служб – Абвер, СД, поліція безпеки. Розглянемо низку прикладів, які ілюструють позиції сторін та характер співробітництва у розвідувально-підривній сферах.

Після вступу радянських військ до Львову було захоплено значний обсяг документів нацистських спецслужб, де висвітлювалися обставини згаданих контактів (їх огляд містився у спецповідомленні наркома держбезпеки УРСР C.Савченка до наркома внутрішніх справ УРСР В.Рясного від 23 лютого 1945 р.). Зокрема, 15 квітня 1944 р. начальник поліції безпеки та СД дистрикту „Галичина” оберштурмбанфюрер СС Вітіска повідомив Головне управління імперської безпеки у Берліні, що з кінця січня 1944 р. загони УПА починають шукати прямих контактів з військовими частинами Вермахту. Представник відділу 1-ц (розвідка) „бойової групи Прюцманна” штурмабанфюрер СС Шмітц налагодив зв'язок з командирами повстанців у районах Постойно (33 км на захід від Рівного), Кременець, Верба, Котин, Березно, Подкамень, Деражно й отримував від них розвідувальні дані про радянську армію та партизан, польських партизан, залучав УПА до диверсійних заходів. Це дало позитивні наслідки для німецьких фронтових частин. Відносини будувалися на основі домовленості про ненапад, встановлювалися відповідні умовності для контактів розвідників УПА та німецьких вояків.⁸⁴

22 квітня того ж року Вітіска повідомляв до Берліну и Кракова, що начальники Абверкоманд зацікавлені у співробітництві з УПА, а повстанці користуються їх „частковим неофіційним визнанням” з боку німців.⁸⁵ 5 березня 1944 р. відбуваються переговори у Тернополі між представником Проводу ОУН І. Гриньохом („Герасимівським”) з Вітіскою та кримінал-комісаром Паппе (представником СД в Галичині). В обмін на припинення вогню і допомогу українська сторона зобов'язується надавати німцям агентурні матеріали про радянські та польські збройні формування. На черговій зустрічі у Львові 23 березня „Герасимівський” підтверджує готовність УПА надавати всі наявні відомості про радянські і польські сили, брати участь у диверсійно-терористичних заходах, вести розклад тилу Червоної армії. При цьому він зажадав конспіративності у передачі німцями зброї УПА з метою нерозголошення таких контактів перед її рядовим вояцтвом. Проте головними умовами ОУН та УПА на цих переговорах були звільнення політичних в'язнів, відмова від переслідування українців за політичну діяльність.⁸⁶

2 квітня 1944 р. командувач УПА -„Північ” Д. Клячківський через Абверкоманду Групи армій „Північна Україна” передає пропозицію про координацію боротьби з радянськими військами, надання повстанцями розвідувальної інформації і просить взамін передати повстанцям 20 польових і 10 зенітних гармат, 500 автоматів, 250 тис. набоїв, 10 тис. гранат.⁸⁷

Зазначимо, що співробітництво між УПА та Абвером у розвідувальній сфері розвивалося настільки інтенсивно, що отримало високі оцінки на нараді начальників Абверкоманд 101, 202 і 305 Групи армій „Південь” у Львові (19 квітня 1944 р.). Матеріал, отриманий від УПА, заявив начальник команди-101 підполковник Ліндгарт, „виключно розлогий і переважно придатний для використання армією у військовому відношенні”, без допомоги повстанської розвідки агентурна діяльність німецьких розвід органів „була б взагалі неможливою”. За словами начальника команди-202 підполковника Зелінгера підривна робота за фронтовою смугою „може бути здійснена тільки за допомогою УПА”.⁸⁸

Відповідно домовленостям здійснювалися практичні кроки зі співробітництва у розвідувально-підривній сфері. Так, Абвергрупою-220 (Львів, Жешув (Польща), начальник – капітан Ю. Лазарек) за участю представників штабу УПА Кошука („Синього”) та „Шевчука” створюються курси радистів–розвідників (16 чоловік, Львів), курси радистів для подальшого виведення до радянського тилу (30 осіб, червень 1944 р., Львів). Ним же у липні-серпні 1944 р. створюються і дві диверсійні школи УПА, де водночас з курсантів готували молодших командирів повстанських сил (навчалося понад 100 осіб, які згодом повітряним шляхом перекидалися до тилу радянських військ).⁸⁹ Абвергрупа-204 на території Чернівецької області, спираючись на загін УПА В. Шумка („Лугового”) рекрутувала агентуру для підривної роботи в радянському тилу (радянською контррозвідкою виявлено понад 100 таких агентів).⁹⁰

7 серпня 1944 р. на території Вінницької області десантуються у радянській формі 28 випускників диверсійних шкіл з числа націоналістів під командуванням М. Муравського. Перед ними ставилося завдання підривів складів з боєприпасами, залізниць, терору проти командного складу в тилу військ 3-го Українського фронту.⁹¹ Як зазначалося у вказівці відділу контррозвідки „СМЕРШ” 53-ї Армії 2-го Українського фронту (3 березня 1944 р.), на звільнених від німцях територіях під час призиву до Червоної армії агентура УПА активно намагається зануритися до війська для подальшої розвідки на користь Німеччини.⁹²

Про те, що значний обсяг розвіддіяльності здійснювався УПА саме в інтересах нацистської військової машини переконливо свідчать численні розвідувальні донесення повстанців. Так, звіт розвідника „Линка” (Рівненська область) від 15 квітня 1944 р. містив відомості про радянські військові перевезення залізницями на відтинку Рівне-Сарни, передислокацію бойової техніки, що було не потрібно власне повстанцям.⁹³

Крім співробітництва у суто розвідувальних заходах, німецька сторона направила до лав УПА чимало інструкторських кадрів для організації повстанського руху. Опитуванням, що провели співробітники НКДБ УРСР серед вояків розбитого поблизу с. Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області загону УПА „Пащенка”, було встановлено, що німці перекидають через лінію фронту спеціальних організаторів повстанських формувань.⁹⁴ В боях з УПА було тільки захоплено у полон понад 300 німецьких військовослужбовців (переважно – офіцерів Абверу і гестапо), що були залишені у повстанському середовищі. Цікаво, що останні німці у підпіллі ОУН та УПА діяли аж до кінця січня 1947 р., коли СБ цілеспрямовано їх ліквідувала.⁹⁵

Спецслужби III рейху намагалися використати можливості повстанського руху до останніх місяців і тижнів свого існування. Радіогра, яка з кінця 1944 р. велася радянською контррозвідкою за допомогою підставних радіостанцій „Тризуб” (Житомир) та „Антенна” (Львів) встановила, що німці не залишають спроб налагодити зв'язок з підпіллям УПА та АК для подальшої спільної роботи. Восени 1944 р. німецькою розвідкою було асигновано лідерам ОУН (Б) на ведення розвідувально-підривної діяльності 50 млн. радянських карбованців, 5 з яких отримав безпосередньо Р. Шухевич. На Станіславщину закидається спеціальну групу під командуванням емісара Проводу ОУН Ю. Лопатинського та капітана німецької розвідки Кірна. З нею ж десантується зброю, вибухівку та радіостанції. На початку 1945 р. емісари повернулися з отриманими від УПА розвідувальними даними. Про їх вартість свідчило нагородження Кірна Хрестом з діамантами.⁹⁶

Керівники ОУН(Б) Я.Стецько, В. Стахів та І.Гриньох намагалися використати творення гітлерівцями диверсійно–терористичної організації „Вервольф” для облаштування матеріальної бази повстанської боротьби у лісових масивах Баварії та Богемії (машини з кадрами та майном, визначені для цього, були розстріляні з повітря радянськими штурмовиками на заході Чехії, а Я.Стецько важко поранений).⁹⁷

Співробітництво з Вермахтом принесло УПА значну матеріально-технічну допомогу. Об'єктивно забезпеченість зброєю була справді слабким місцем повстанців. Як доповідали радянські партизани, „у них біда – немає зброї і боєприпасів”, повстанці ладні були десятки кілометрів переслідувати групу партизан, якщо та мала хоча б один-два автомати. Траплялося, що частина повстанців озброювалася дерев'яними макетами гвинтівок, пристроями, що імітували звук пострілів кулеметів та артилерії.⁹⁸

Таким чином, шляхом співробітництва з німцями певною мірою було вирішено цю нагальну проблему. За словами Лазарека, до кінця серпня 1944 р. щотижня до УПА направлялося 3-4 вантажівки зброї та боєприпасів. При відступі тільки у лісах Галичини німці заклали 40 баз зі зброєю та боєприпасами. Окремі такі сховища знаходили принаймні до 1949 р. Всього повстанці отримали (без урахування роззброєння ними окремих підрозділів окупантів) 10 тис. кулеметів, 50 тис. автоматів і гвинтівок, сотні мінометів, іншу важку зброю, а також 103 радіостанції для зв'язку з німцями.⁹⁹

Співробітництво у розвідувально-підривній сфері з УПА намагалися налагодити і союзники Німеччини – Угорщина та Румунія.

Угорські війська, що несли охорону тилу в Україні, були зацікавлені у нейтралітеті з боку українських повстанців. Вже на початку 1943 р. угорський офіцер Я. Мартон організував зустріч начальника Генштабу генерала Ф.Сомбатхеї з трьома високими старшинами УПА (персоналії невідомі). Було досягнуто усної домовленості про ненапад. Угорці відчували гостру потребу у мирному співіснуванні з УПА, оскільки на території дій останньої розгортається будівництво потужної оборонної „лінії Арпада”.¹⁰⁰ Як засвідчив колишній начальник відділу 1 Б ( розвідка) штабу 1-ї угорської армії К. Мольнар, контакти з УПА (за узгодженням з німцями) встановила у жовтні 1943 р. 2-га угорська армія, а при штабі 1-ї армії знаходився представник УПА А. Данилич.¹⁰¹

Безпосередньо налагодженням контактів з угорцями займався шеф розвідки штабу УПА-„Південь” сотник А. Дольницький. 25 грудня 1943 р. у с. Дермань Мизоцького району Рівненської області, у будинку вчителя Й. Шевчука відбулися консультації офіцерів угорської армії – начальника штабу корпусу підполковника Падані і майора Вецкенді з членом Проводу ОУН О. Логушем („Іванівим”). Було досягнуто домовленості, що угорське командування не буде проводити ворожих до УПА акцій, а повстанці – нападати на угорські гарнізони. Сторони зобов'язувалися обмінюватися розвідувальною інформацією, надавати одна одній матеріальну підтримку. Переговори тривали у Львові, а у січні 1944 р. представники Проводу ОУН в Будапешті провели зустрічі з одним з керівників Генштабу Угорщини полковником Мотані. Останній повідомив, що регент Угорщини Хорті повідомлений про хід переговорів. Було досягнуто домовленості про спільні бойової дії проти СРСР.¹⁰²

К. Мольнар отримав від начальника розвідки німецько-угорської Групи армій „Південна Україна” полковника фон Блюмрюдера вказівку, щоб УПА повідомляла розвіддані про Червону армію та радянських партизан. 11 липня 1944 р. у м. Богороджанах угорці вели переговори з представниками ГВШ УПА. У районі Татарського перевалу у Карпатах командувач VI корпусу генерал-лейтенант Фаркаш підписує від імені угорської сторони угоду про мирні стосунки з УПА. Угорські представники просили, зокрема, щоб УПА постачала їх відомостями про радянські війська та партизан, польських партизан, направила угорському командуванню у розпорядження своїх розвідників. Повстанці погодилися на це у разі відмови Угорщини від територіальних претензій до України, військової допомоги і невтручання у процес збору ними розвідінформації.¹⁰³

За домовленістю кожні десять днів зв'язковий від УПА доставлятиме розвідувальне зведення (перше передали наприкінці серпня 1944 р.) Угорська сторона висловила побажання про насадження УПА агентів-радистів у Станіславі, Стрию, Самборі, Долині, Калуші. У серпні 1944 р. А. Даниличем було передано угорцям 8 таких розвідників, направлених до Надвірної і Долини. Перед ними поставили завдання встановлення місць дислокації штабів з'єднань і частин радянської армії, установчих даних командного складу.¹⁰⁴

Відомо і про переговори з командуванням угорських частин з охорони тилу Д. Клячківського (початок січня 1944 р, с. Комарово Колківського району Волинської області).¹⁰⁵ Ним же було видано наказ про те, що „боротьби з мадярами, словаками... та іншими союзними військами Гітлера не ведем”.¹⁰⁶

Підтримувалися контакти з центральним апаратом і периферійними органами румунської Служби спеціальної інформації (ССІ, військова розвідка). У жовтні 1943 р. в Одесі представник Проводу ОУН та керівник мережі ОУН на окупованій румунами території України (так званої Трансністрії) Павлишин, його заступник Семчишин зв'язалися з керівниками центру № 3 ССІ полковником Пержу та капітаном Аргіром, які повідомили про принципову згоду уряду на переговори з ОУН. Було досягнуто домовленості про взаємну відмову від бойових дій. У квітні 1944 р. в Галаці згадані емісари ОУН зустрілися з новим керівником згаданого розвідцентру полковником Іонеску. Останній повідомив про декрет румунського уряду щодо звільнення українських націоналістів та готовність надати УПА військово–технічну допомогу. У розпорядження румунської розвідки відрядили 14 членів ОУН. Згодом учасники ОУН та УПА навчалися у розвідшколі під керівництвом Павлишина у 15-20 км від Бухаресту, закидалися до радянського тилу з умовою постачати румунів розвідінформацією. У Галаці готували радистів для розвідки УПА.¹⁰⁷

Варто зазначити, що бойові та спеціальні можливості УПА намагалися використовувати проти СРСР і його тогочасні союзники по антигітлерівській коаліції. Член ОУН(М) Я. Кравчук, який перебував на зв'язку у згаданого Ю. Лазарека, отримав від нього завдання підшукати авторитетну людину – посередника у переговорах з УПА. У пошуках кандидатури Я. Кравчук зустрівся у Хелмі з відомим діячем культури, митрополитом Іларіоном (І. Огієнком). Останній погодився допомогти у підборі посередника. Водночас повідомив, що співробітництво з УПА вже налагоджують англійські спецслужби. Повстанцям скидають зброю, а представник Інтеліджент Сервіс при ГК УПА пресвітер Л. Бучак схиляє ватажків УПА до примирення з АК з метою подальшої спільної боротьби проти СРСР.¹⁰⁸

Таким чином, потреби безпосереднього розвідувального забезпечення бойових дій, погляд на УПА як на зародок збройних сил Української держави, які б відповідали вимогам сучасної військової науки обумовили значну увагу керівників повстанського руху до розбудови механізму військової розвідки, її концептуальних підвалин, форм і методів діяльності. Структурно повстанська розвідка прив'язувалася до лінійної структури УПА, базувалася на застосуванні штатних і нештатних розвідувальних підрозділів. Налагоджувалася розвідувальна підготовка рядового і командного складу. Особливу увагу приділялося агентурній розвідці з опорою на підтримку населення. Досвід розвідувальної діяльності, у поєднанні з творчим урахуванням доробків противника вдало акумулювався в інструктивних документах. Через специфіку військово-політичного становища руху ОУН та УПА його розвідка з кон'юктурних міркувань активно співробітничала зі спецслужбами Німеччини та її союзників, намагаючись зміцнити свій воєнно-технічний потенціал та послабити основного противника – радянську сторону. Об'єктивно це ускладнювало подолання опору окупантів".

"Ирония судьбы" мешает латвийцам стать кошерно западными. И тут проклятый "совок" дотянулся!

Латвийское общество станет по-настоящему западным только тогда, когда прекратит ежегодно восторгаться советским фильмом "С легким паром!", заявил бывший латвийский дипломат Нормунд Васариньш.

Об этом он написал в своем блоге на Twitter.

Правда, Вице-спикер Сейма Латвии Андрей Клементьев счел заявление бывшего высокопоставленного сотрудника МИД республики попыткой возродить цензуру. Он заявил, что редактировать или вводить цензуру в отношении советских шедевров в Латвии недопустимо.

 "Люди, которые сейчас пытаются это делать, по сути ничем не отличаются от тех людей, которые в 30-е годы прошлого века жгли книги и библиотеки. Эти люди не понимают глубины искусства в силу отсутствия эрудиции и воспитания. Теперь они, делая подобные заявления, пытаются привить ненависть к конкретным шедеврам", - подчеркнул он.

 В свою очередь, один из лидеров партии “За родной язык” (ЗаРЯ), которая защищает права русскоязычного населения Латвии, Илларион Гирс заявил, что фильм “Ирония судьбы, или С легким паром!” способен вызывать раздражение только у радикальных националистов, которые “негативно относятся ко всему советскому”. Политик отметил также, что картина Рязанова показывает уровень жизни советского человека, о котором большинство латвийцев со времен распада СССР могут только мечтать.

Оказывается, непросто быть "задним двором Европы" после того, как многие десятилетия был "лицом СССР"... :)

Не надейся, рыбак, на погоду

Одна из любимых в детстве мною песен, которую, аккомпанируя на мандолине, пел мне отец.

Оказывается, она из боевого Киносборника №9 "Победа за нами". И сейчас на ю-тубе уже есть видео:

Техническое

creator_lv забанен в этом журнале в связи с тем, что в имея альтернативные общепринятым представления о порядочности и хамстве и продолжал продолжал хамить и оскорблять, как меня, так и моих посетителей, несмотря на указанные в профиле правила и неоднократные личные просьбы и предупреждения.