Про антинемецкий фронт УПА

[varjag_2007]

Чтобы не было истерик со стороны свидомых патриётов, сразу предлагаю обратить внимание, что ссылка на материал  взята с сайта ОУН-УПА :)).

Поскольку объемный материал на украиснком языке, тем, кто не понимает, можно воспользоваться языковой панелью Гугла.


"Співробітництво з німцями у сфері здобуття розвідувальної інформації тривало з довоєнних часів й упродовж всього періоду окупації України. Зі слів захопленого чекістами німецького агента, націоналіста А. Зайчикова (він сім разів перетинав фронтову смугу за завданнями німецької розвідки), у Гданську існувала розвідувальна школа Абверу, де навчалося 150 слухачів-українців.⁸⁰ Член ОУН(Б) В. Шумко у липні-серпні 1941 р. направив до німецької розвідувально-диверсійної школи 200 націоналістів з Буковини.⁸¹ У доповідній записці УШПД до ЦК КП(б)У від 5 грудня 1942 р. зазначалося, що німці з числа націоналістів-поліцейських, які відзначилися по службі, відбирають кандидатів на навчання у розвідшколах, зокрема – у Полтавській, де готують кваліфіковану агентуру для розвідувально-диверсійних акцій у Баку, на Північному Кавказі та Поволжі.⁸²

Існувала обопільна зацікавленість сторін у подібних контактах. У міру наближення фронту до кордонів Німеччини зростає роль стратегії так званого „кляйнкріга” („малої війни”), яка, зокрема, передбачала активізацію розвідувально–підривних заходів у тилу радянських військ. 12 лютого 1944 р. у складі Головного управління імперської безпеки створюється 8-е управління (організація „п'ятої колони” в тилу противника). Завдання підривної діяльності проти Червоної армії обговорювалися на нараді під Берліном у квітні того ж року між керівником таємних операцій Вермахту О. Скорцені та ватажками ОУН С. Бандерою і Я. Стецько.⁸³

Військово-організаційні та розвідувально-диверсійні можливості антирадянські налаштованої УПА становили для німців та їх союзників значний інтерес. В свою чергу, підготовка до масштабного протиборства зі сталінським режимом об'єктивно підштовхувала Провід ОУН та командування УПА до контактів з рейхом з метою економії військових сил, отримання зброї, боєприпасів, спорядження, підготовки розвідувально–диверсійних кадрів.

З німецького боку у стосунках з УПА брали участь ряд спеціальних служб – Абвер, СД, поліція безпеки. Розглянемо низку прикладів, які ілюструють позиції сторін та характер співробітництва у розвідувально-підривній сферах.

Після вступу радянських військ до Львову було захоплено значний обсяг документів нацистських спецслужб, де висвітлювалися обставини згаданих контактів (їх огляд містився у спецповідомленні наркома держбезпеки УРСР C.Савченка до наркома внутрішніх справ УРСР В.Рясного від 23 лютого 1945 р.). Зокрема, 15 квітня 1944 р. начальник поліції безпеки та СД дистрикту „Галичина” оберштурмбанфюрер СС Вітіска повідомив Головне управління імперської безпеки у Берліні, що з кінця січня 1944 р. загони УПА починають шукати прямих контактів з військовими частинами Вермахту. Представник відділу 1-ц (розвідка) „бойової групи Прюцманна” штурмабанфюрер СС Шмітц налагодив зв'язок з командирами повстанців у районах Постойно (33 км на захід від Рівного), Кременець, Верба, Котин, Березно, Подкамень, Деражно й отримував від них розвідувальні дані про радянську армію та партизан, польських партизан, залучав УПА до диверсійних заходів. Це дало позитивні наслідки для німецьких фронтових частин. Відносини будувалися на основі домовленості про ненапад, встановлювалися відповідні умовності для контактів розвідників УПА та німецьких вояків.⁸⁴

22 квітня того ж року Вітіска повідомляв до Берліну и Кракова, що начальники Абверкоманд зацікавлені у співробітництві з УПА, а повстанці користуються їх „частковим неофіційним визнанням” з боку німців.⁸⁵ 5 березня 1944 р. відбуваються переговори у Тернополі між представником Проводу ОУН І. Гриньохом („Герасимівським”) з Вітіскою та кримінал-комісаром Паппе (представником СД в Галичині). В обмін на припинення вогню і допомогу українська сторона зобов'язується надавати німцям агентурні матеріали про радянські та польські збройні формування. На черговій зустрічі у Львові 23 березня „Герасимівський” підтверджує готовність УПА надавати всі наявні відомості про радянські і польські сили, брати участь у диверсійно-терористичних заходах, вести розклад тилу Червоної армії. При цьому він зажадав конспіративності у передачі німцями зброї УПА з метою нерозголошення таких контактів перед її рядовим вояцтвом. Проте головними умовами ОУН та УПА на цих переговорах були звільнення політичних в'язнів, відмова від переслідування українців за політичну діяльність.⁸⁶

2 квітня 1944 р. командувач УПА -„Північ” Д. Клячківський через Абверкоманду Групи армій „Північна Україна” передає пропозицію про координацію боротьби з радянськими військами, надання повстанцями розвідувальної інформації і просить взамін передати повстанцям 20 польових і 10 зенітних гармат, 500 автоматів, 250 тис. набоїв, 10 тис. гранат.⁸⁷

Зазначимо, що співробітництво між УПА та Абвером у розвідувальній сфері розвивалося настільки інтенсивно, що отримало високі оцінки на нараді начальників Абверкоманд 101, 202 і 305 Групи армій „Південь” у Львові (19 квітня 1944 р.). Матеріал, отриманий від УПА, заявив начальник команди-101 підполковник Ліндгарт, „виключно розлогий і переважно придатний для використання армією у військовому відношенні”, без допомоги повстанської розвідки агентурна діяльність німецьких розвід органів „була б взагалі неможливою”. За словами начальника команди-202 підполковника Зелінгера підривна робота за фронтовою смугою „може бути здійснена тільки за допомогою УПА”.⁸⁸

Відповідно домовленостям здійснювалися практичні кроки зі співробітництва у розвідувально-підривній сфері. Так, Абвергрупою-220 (Львів, Жешув (Польща), начальник – капітан Ю. Лазарек) за участю представників штабу УПА Кошука („Синього”) та „Шевчука” створюються курси радистів–розвідників (16 чоловік, Львів), курси радистів для подальшого виведення до радянського тилу (30 осіб, червень 1944 р., Львів). Ним же у липні-серпні 1944 р. створюються і дві диверсійні школи УПА, де водночас з курсантів готували молодших командирів повстанських сил (навчалося понад 100 осіб, які згодом повітряним шляхом перекидалися до тилу радянських військ).⁸⁹ Абвергрупа-204 на території Чернівецької області, спираючись на загін УПА В. Шумка („Лугового”) рекрутувала агентуру для підривної роботи в радянському тилу (радянською контррозвідкою виявлено понад 100 таких агентів).⁹⁰

7 серпня 1944 р. на території Вінницької області десантуються у радянській формі 28 випускників диверсійних шкіл з числа націоналістів під командуванням М. Муравського. Перед ними ставилося завдання підривів складів з боєприпасами, залізниць, терору проти командного складу в тилу військ 3-го Українського фронту.⁹¹ Як зазначалося у вказівці відділу контррозвідки „СМЕРШ” 53-ї Армії 2-го Українського фронту (3 березня 1944 р.), на звільнених від німцях територіях під час призиву до Червоної армії агентура УПА активно намагається зануритися до війська для подальшої розвідки на користь Німеччини.⁹²

Про те, що значний обсяг розвіддіяльності здійснювався УПА саме в інтересах нацистської військової машини переконливо свідчать численні розвідувальні донесення повстанців. Так, звіт розвідника „Линка” (Рівненська область) від 15 квітня 1944 р. містив відомості про радянські військові перевезення залізницями на відтинку Рівне-Сарни, передислокацію бойової техніки, що було не потрібно власне повстанцям.⁹³

Крім співробітництва у суто розвідувальних заходах, німецька сторона направила до лав УПА чимало інструкторських кадрів для організації повстанського руху. Опитуванням, що провели співробітники НКДБ УРСР серед вояків розбитого поблизу с. Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області загону УПА „Пащенка”, було встановлено, що німці перекидають через лінію фронту спеціальних організаторів повстанських формувань.⁹⁴ В боях з УПА було тільки захоплено у полон понад 300 німецьких військовослужбовців (переважно – офіцерів Абверу і гестапо), що були залишені у повстанському середовищі. Цікаво, що останні німці у підпіллі ОУН та УПА діяли аж до кінця січня 1947 р., коли СБ цілеспрямовано їх ліквідувала.⁹⁵

Спецслужби III рейху намагалися використати можливості повстанського руху до останніх місяців і тижнів свого існування. Радіогра, яка з кінця 1944 р. велася радянською контррозвідкою за допомогою підставних радіостанцій „Тризуб” (Житомир) та „Антенна” (Львів) встановила, що німці не залишають спроб налагодити зв'язок з підпіллям УПА та АК для подальшої спільної роботи. Восени 1944 р. німецькою розвідкою було асигновано лідерам ОУН (Б) на ведення розвідувально-підривної діяльності 50 млн. радянських карбованців, 5 з яких отримав безпосередньо Р. Шухевич. На Станіславщину закидається спеціальну групу під командуванням емісара Проводу ОУН Ю. Лопатинського та капітана німецької розвідки Кірна. З нею ж десантується зброю, вибухівку та радіостанції. На початку 1945 р. емісари повернулися з отриманими від УПА розвідувальними даними. Про їх вартість свідчило нагородження Кірна Хрестом з діамантами.⁹⁶

Керівники ОУН(Б) Я.Стецько, В. Стахів та І.Гриньох намагалися використати творення гітлерівцями диверсійно–терористичної організації „Вервольф” для облаштування матеріальної бази повстанської боротьби у лісових масивах Баварії та Богемії (машини з кадрами та майном, визначені для цього, були розстріляні з повітря радянськими штурмовиками на заході Чехії, а Я.Стецько важко поранений).⁹⁷

Співробітництво з Вермахтом принесло УПА значну матеріально-технічну допомогу. Об'єктивно забезпеченість зброєю була справді слабким місцем повстанців. Як доповідали радянські партизани, „у них біда – немає зброї і боєприпасів”, повстанці ладні були десятки кілометрів переслідувати групу партизан, якщо та мала хоча б один-два автомати. Траплялося, що частина повстанців озброювалася дерев'яними макетами гвинтівок, пристроями, що імітували звук пострілів кулеметів та артилерії.⁹⁸

Таким чином, шляхом співробітництва з німцями певною мірою було вирішено цю нагальну проблему. За словами Лазарека, до кінця серпня 1944 р. щотижня до УПА направлялося 3-4 вантажівки зброї та боєприпасів. При відступі тільки у лісах Галичини німці заклали 40 баз зі зброєю та боєприпасами. Окремі такі сховища знаходили принаймні до 1949 р. Всього повстанці отримали (без урахування роззброєння ними окремих підрозділів окупантів) 10 тис. кулеметів, 50 тис. автоматів і гвинтівок, сотні мінометів, іншу важку зброю, а також 103 радіостанції для зв'язку з німцями.⁹⁹

Співробітництво у розвідувально-підривній сфері з УПА намагалися налагодити і союзники Німеччини – Угорщина та Румунія.

Угорські війська, що несли охорону тилу в Україні, були зацікавлені у нейтралітеті з боку українських повстанців. Вже на початку 1943 р. угорський офіцер Я. Мартон організував зустріч начальника Генштабу генерала Ф.Сомбатхеї з трьома високими старшинами УПА (персоналії невідомі). Було досягнуто усної домовленості про ненапад. Угорці відчували гостру потребу у мирному співіснуванні з УПА, оскільки на території дій останньої розгортається будівництво потужної оборонної „лінії Арпада”.¹⁰⁰ Як засвідчив колишній начальник відділу 1 Б ( розвідка) штабу 1-ї угорської армії К. Мольнар, контакти з УПА (за узгодженням з німцями) встановила у жовтні 1943 р. 2-га угорська армія, а при штабі 1-ї армії знаходився представник УПА А. Данилич.¹⁰¹

Безпосередньо налагодженням контактів з угорцями займався шеф розвідки штабу УПА-„Південь” сотник А. Дольницький. 25 грудня 1943 р. у с. Дермань Мизоцького району Рівненської області, у будинку вчителя Й. Шевчука відбулися консультації офіцерів угорської армії – начальника штабу корпусу підполковника Падані і майора Вецкенді з членом Проводу ОУН О. Логушем („Іванівим”). Було досягнуто домовленості, що угорське командування не буде проводити ворожих до УПА акцій, а повстанці – нападати на угорські гарнізони. Сторони зобов'язувалися обмінюватися розвідувальною інформацією, надавати одна одній матеріальну підтримку. Переговори тривали у Львові, а у січні 1944 р. представники Проводу ОУН в Будапешті провели зустрічі з одним з керівників Генштабу Угорщини полковником Мотані. Останній повідомив, що регент Угорщини Хорті повідомлений про хід переговорів. Було досягнуто домовленості про спільні бойової дії проти СРСР.¹⁰²

К. Мольнар отримав від начальника розвідки німецько-угорської Групи армій „Південна Україна” полковника фон Блюмрюдера вказівку, щоб УПА повідомляла розвіддані про Червону армію та радянських партизан. 11 липня 1944 р. у м. Богороджанах угорці вели переговори з представниками ГВШ УПА. У районі Татарського перевалу у Карпатах командувач VI корпусу генерал-лейтенант Фаркаш підписує від імені угорської сторони угоду про мирні стосунки з УПА. Угорські представники просили, зокрема, щоб УПА постачала їх відомостями про радянські війська та партизан, польських партизан, направила угорському командуванню у розпорядження своїх розвідників. Повстанці погодилися на це у разі відмови Угорщини від територіальних претензій до України, військової допомоги і невтручання у процес збору ними розвідінформації.¹⁰³

За домовленістю кожні десять днів зв'язковий від УПА доставлятиме розвідувальне зведення (перше передали наприкінці серпня 1944 р.) Угорська сторона висловила побажання про насадження УПА агентів-радистів у Станіславі, Стрию, Самборі, Долині, Калуші. У серпні 1944 р. А. Даниличем було передано угорцям 8 таких розвідників, направлених до Надвірної і Долини. Перед ними поставили завдання встановлення місць дислокації штабів з'єднань і частин радянської армії, установчих даних командного складу.¹⁰⁴

Відомо і про переговори з командуванням угорських частин з охорони тилу Д. Клячківського (початок січня 1944 р, с. Комарово Колківського району Волинської області).¹⁰⁵ Ним же було видано наказ про те, що „боротьби з мадярами, словаками... та іншими союзними військами Гітлера не ведем”.¹⁰⁶

Підтримувалися контакти з центральним апаратом і периферійними органами румунської Служби спеціальної інформації (ССІ, військова розвідка). У жовтні 1943 р. в Одесі представник Проводу ОУН та керівник мережі ОУН на окупованій румунами території України (так званої Трансністрії) Павлишин, його заступник Семчишин зв'язалися з керівниками центру № 3 ССІ полковником Пержу та капітаном Аргіром, які повідомили про принципову згоду уряду на переговори з ОУН. Було досягнуто домовленості про взаємну відмову від бойових дій. У квітні 1944 р. в Галаці згадані емісари ОУН зустрілися з новим керівником згаданого розвідцентру полковником Іонеску. Останній повідомив про декрет румунського уряду щодо звільнення українських націоналістів та готовність надати УПА військово–технічну допомогу. У розпорядження румунської розвідки відрядили 14 членів ОУН. Згодом учасники ОУН та УПА навчалися у розвідшколі під керівництвом Павлишина у 15-20 км від Бухаресту, закидалися до радянського тилу з умовою постачати румунів розвідінформацією. У Галаці готували радистів для розвідки УПА.¹⁰⁷

Варто зазначити, що бойові та спеціальні можливості УПА намагалися використовувати проти СРСР і його тогочасні союзники по антигітлерівській коаліції. Член ОУН(М) Я. Кравчук, який перебував на зв'язку у згаданого Ю. Лазарека, отримав від нього завдання підшукати авторитетну людину – посередника у переговорах з УПА. У пошуках кандидатури Я. Кравчук зустрівся у Хелмі з відомим діячем культури, митрополитом Іларіоном (І. Огієнком). Останній погодився допомогти у підборі посередника. Водночас повідомив, що співробітництво з УПА вже налагоджують англійські спецслужби. Повстанцям скидають зброю, а представник Інтеліджент Сервіс при ГК УПА пресвітер Л. Бучак схиляє ватажків УПА до примирення з АК з метою подальшої спільної боротьби проти СРСР.¹⁰⁸

Таким чином, потреби безпосереднього розвідувального забезпечення бойових дій, погляд на УПА як на зародок збройних сил Української держави, які б відповідали вимогам сучасної військової науки обумовили значну увагу керівників повстанського руху до розбудови механізму військової розвідки, її концептуальних підвалин, форм і методів діяльності. Структурно повстанська розвідка прив'язувалася до лінійної структури УПА, базувалася на застосуванні штатних і нештатних розвідувальних підрозділів. Налагоджувалася розвідувальна підготовка рядового і командного складу. Особливу увагу приділялося агентурній розвідці з опорою на підтримку населення. Досвід розвідувальної діяльності, у поєднанні з творчим урахуванням доробків противника вдало акумулювався в інструктивних документах. Через специфіку військово-політичного становища руху ОУН та УПА його розвідка з кон'юктурних міркувань активно співробітничала зі спецслужбами Німеччини та її союзників, намагаючись зміцнити свій воєнно-технічний потенціал та послабити основного противника – радянську сторону. Об'єктивно це ускладнювало подолання опору окупантів".

Comments

[alex siriy (from livejournal.com)]

Павло Судоплатов у своїх спогадах «Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы на с.606-608» подає свою частково розсекречену записку:

Совершенно секретно
«В Совет Министров Союза ССР
Докладываю о следующем известном мне факте.
Через несколько дней после вероломного нападения фашистской Германии на СССР, примерно числа 25-27 июня 1941 года, я был вызван в служебный кабинет бывшего тогда Народного Комиссара Внутренних Дел СССР Берия.
Берия сказал мне, что есть решение Советского правительства, согласно которому необходимо неофициальным путем выяснить на каких условиях Германия согласится прекратить войну против СССР и приостановит наступление немецко-фашистских войск. Берия объяснил мне, что это решение Советского правительства имеет целью создать условия, позволяющие Советскому правительству сманеврировать и выиграть время для собирания сил. В этой связи Берия приказал мне встретиться с болгарским послом в СССР Стаменовым, который по сведениям НКВД СССР имел связи с немцами и был им хорошо известен.
Берия приказал мне поставить в беседе со Стаменовым четыре вопроса. Вопросы эти Берия перечислял глядя в свою записную книжку и они сводились к следующему:
1. Почему Германия, нарушив пакт о ненападении, начала войну против СССР;
2. Что Германию устроило бы, на каких условиях Германия согласна прекратить войну, что нужно для прекращения войны;
3. Устроит ли немцев передача Германии таких советских земель как Прибалтика, Украина, Бессарабия, Буковина, Карельский перешеек;
4. Если нет, то на какие территории Германия дополнительно претендует.
Берия напомнил мне о своем приказании задавать эти вопросы не прямо, а в беседе на тему о создавшейся военной и политической обстановке. Второй раз здесь же Берия выразил уверенность в том, что Стаменов как человек, связанный с немцами, сообщит о заданных ему вопросах в Германию.
Берия и днем и на этот раз строжайше предупредил меня, что об этом поручении Советского Правительства я нигде, никому и никогда не должен говорить, иначе я и моя семья будут уничтожены.
Берия дал указание проследить по линии дешифровальной службы, в каком виде Стаменов пошлет сообщение по этим вопросам за границу.
Со Стаменовым у меня была договоренность, позволявшая вызвать его на встречу.
На другой день, в соответствии с полученными от Берия указаниями, я позвонил в болгарское посольство, попросил к аппарату Стаменова и условился с ним о встрече у зала Чайквского на площади Маяковского.
Встретил Стаменова, я пригласил его в машину и увез в ресторан «Арагви». В «Арагви», в общем зале, за отдельным столиком, как это было предусмотрено инструкциями Берия, состоялся мой разговор со Стаменовым.
Разговор начался по существу создавшейся к тому времени военной и политической обстановки. Я расспрашивал Стаменова об отношении болгар к вторжению немцев а СССР, о возможной позиции в этой связи Франции, Англии и США и в процессе беседы, когда мы коснулись темы вероломного нарушения ….
Встречался ли лично Берия со Стаменовым мне неизвестно. Мне организация подобной встречи не поручалась.
Выполняя в июне 1941 года приказание бывшего тогда Наркома Берия в отношении разговора со Стаменовым, я был твердо убежден и исходил из того, что выполняю тем самым указание партии и правительства.
Сейчас, после беседы, проведенной со мной в Президиуме ЦК КПСС, и полученных разъяснений, что никакого решения Советского Правительства, о котором говорил Берия, нет и не было, для меня совершенно ясно, что Берия обманул меня, видимо хорошо зная, что я без прямых указаний Правительства подобных разговоров ни с кем вести не буду. Да и мыслей подобного рода у меня возникнуть не могло.

7 августа 1953 года
П. Судоплатов».
З гітлерівською Німеччиною багато хто співпрацював, але СРСР це робив найбільше, особливо перед війною, ну не мені ж Вам про це нагадувати.

[varjag-2007.livejournal.com]

Троллите?
Ну, тролльте, только без злоупотребления.

[alex siriy (from livejournal.com)]

Павло Судоплатов у своїх спогадах «Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы на с.606-608» подає свою частково розсекречену записку:

Совершенно секретно
«В Совет Министров Союза ССР
Докладываю о следующем известном мне факте.
Через несколько дней после вероломного нападения фашистской Германии на СССР, примерно числа 25-27 июня 1941 года, я был вызван в служебный кабинет бывшего тогда Народного Комиссара Внутренних Дел СССР Берия.
Берия сказал мне, что есть решение Советского правительства, согласно которому необходимо неофициальным путем выяснить на каких условиях Германия согласится прекратить войну против СССР и приостановит наступление немецко-фашистских войск. Берия объяснил мне, что это решение Советского правительства имеет целью создать условия, позволяющие Советскому правительству сманеврировать и выиграть время для собирания сил. В этой связи Берия приказал мне встретиться с болгарским послом в СССР Стаменовым, который по сведениям НКВД СССР имел связи с немцами и был им хорошо известен.
Берия приказал мне поставить в беседе со Стаменовым четыре вопроса. Вопросы эти Берия перечислял глядя в свою записную книжку и они сводились к следующему:
1. Почему Германия, нарушив пакт о ненападении, начала войну против СССР;
2. Что Германию устроило бы, на каких условиях Германия согласна прекратить войну, что нужно для прекращения войны;
3. Устроит ли немцев передача Германии таких советских земель как Прибалтика, Украина, Бессарабия, Буковина, Карельский перешеек;
4. Если нет, то на какие территории Германия дополнительно претендует.
Берия напомнил мне о своем приказании задавать эти вопросы не прямо, а в беседе на тему о создавшейся военной и политической обстановке. Второй раз здесь же Берия выразил уверенность в том, что Стаменов как человек, связанный с немцами, сообщит о заданных ему вопросах в Германию.
Берия и днем и на этот раз строжайше предупредил меня, что об этом поручении Советского Правительства я нигде, никому и никогда не должен говорить, иначе я и моя семья будут уничтожены.
Берия дал указание проследить по линии дешифровальной службы, в каком виде Стаменов пошлет сообщение по этим вопросам за границу.
Со Стаменовым у меня была договоренность, позволявшая вызвать его на встречу.
На другой день, в соответствии с полученными от Берия указаниями, я позвонил в болгарское посольство, попросил к аппарату Стаменова и условился с ним о встрече у зала Чайквского на площади Маяковского.
Встретил Стаменова, я пригласил его в машину и увез в ресторан «Арагви». В «Арагви», в общем зале, за отдельным столиком, как это было предусмотрено инструкциями Берия, состоялся мой разговор со Стаменовым.
Разговор начался по существу создавшейся к тому времени военной и политической обстановки. Я расспрашивал Стаменова об отношении болгар к вторжению немцев а СССР, о возможной позиции в этой связи Франции, Англии и США и в процессе беседы, когда мы коснулись темы вероломного нарушения ….
Встречался ли лично Берия со Стаменовым мне неизвестно. Мне организация подобной встречи не поручалась.
Выполняя в июне 1941 года приказание бывшего тогда Наркома Берия в отношении разговора со Стаменовым, я был твердо убежден и исходил из того, что выполняю тем самым указание партии и правительства.
Сейчас, после беседы, проведенной со мной в Президиуме ЦК КПСС, и полученных разъяснений, что никакого решения Советского Правительства, о котором говорил Берия, нет и не было, для меня совершенно ясно, что Берия обманул меня, видимо хорошо зная, что я без прямых указаний Правительства подобных разговоров ни с кем вести не буду. Да и мыслей подобного рода у меня возникнуть не могло.

7 августа 1953 года
П. Судоплатов».
З гітлерівською Німеччиною багато хто співпрацював, але СРСР це робив найбільше, особливо перед війною, ну не мені ж Вам про це нагадувати.

[varjag-2007.livejournal.com]

Я же просила НЕ ЗЛОУПОТРЕБЛЯТЬ троллингом!

[yadocent.livejournal.com]

И чо?

[varjag-2007.livejournal.com]

Зуб даю - сейчас начнет постить свидомитские демотиваторы с Кривошеиным! :)))

[nazar-rus.livejournal.com]

От имени тов. Судоплатова в этих мемуарах много всякой хрени написано. Например, что Роман Шухевич был гаптштурмфюрер СС, а уж при описани в Белогорще - так вобще нафантазировал всякого. Вы почитайте статью Дмитрия Веденеева о том, как "тов. Судоплатов преувеличивает" ;-)

[varjag-2007.livejournal.com]

Кроме всего прочего, не стоит забывать, что т.н. мемуары Судоплатова, которые изданы от его имени на Западе Джеральдом и Леоной Шектер и уже советские тоже посмертные переиздания, это, как говорится, "две большие разницы" :)))

[nazar-rus.livejournal.com]

Ну, дык. Вспоминается мемуар Шелленберга и воспоминания с размышлениями тов. Жукова.

[varjag-2007.livejournal.com]

А что, с мемуарами Шелленберга то же самое, что и с мемуарами Жукова?

[nazar-rus.livejournal.com]

Да фантазий в мемуарах Шелленберга много - да и не его, фактически, авторства книга. А мемуары Жукова уже столько раз переписывали, что лично я со счета сбился.

[sky-thunder.livejournal.com]

Этого текста в книге Судоплатова нет. О своей беседе со Стаменовым на тему перемирия с Германией он пишет совсем другое.

[alex siriy (from livejournal.com)]

А до чого тут тролінг, документ хоча і не повністю розсекречений, але і цього достатньо зрозуміти, що не просто так Л.П.Берію поставили до стінки, а терористу П.Судоплатову 15 років вкатали, без права оскарження.

[varjag-2007.livejournal.com]

Документ в студию.

/Об остальном вашем художественном свисте я просто молчу, чтобы вас не позорить

[alex siriy (from livejournal.com)]

Ну звичайно і П Судоплатов, нічого не писав,писали за нього, хоча є його син, відомий історик Анатолій Судоплатов, його протестів щось, я не чув, якщо ви чули напишіть. Замість щоденників С.Руднєва рекламуєте, якогось лікаря Росова, це вже нікуди не годиться, оперуйте фактами, а не своїми вигадками.

[godzillka69.livejournal.com]

Вы лучше приведите данные из немецких архивов о борьбе ОУН с гитлеровцами, а то в прошлой теме у Мирославы вы как-то вдруг исчерпали дискуссию.

[varjag-2007.livejournal.com]

Вот все, что нацюкам удалось наскрести по сусекам :)))

http://labas.livejournal.com/809218.html

[godzillka69.livejournal.com]

Скоро они это раздуют до того, что нацюки Рейхстаг брали.

[varjag-2007.livejournal.com]

Зато вот в этом сборнике документов абвера во Фрайбурге - куча документов об участии оуновцев в подготовке в операции "Вайс" и "Барбаросса:



Например:


эти документы переданы в начале позапрошлого года германскими архивистами архиву СБУ

[kot09.livejournal.com]

Этого текста в книге Судоплатова нет.

[starovina.livejournal.com]

разве этого: З німецького боку у стосунках з УПА брали участь ряд спеціальних служб – Абвер, СД, поліція безпеки. Розглянемо низку прикладів, які ілюструють позиції сторін та характер співробітництва у розвідувально-підривній сферах. не достаточно для подачи заявления в Генпрокуротуру ???

а вообще маразм- сами себя и вскрывают:)))

Про антинемецкий фронт УПА

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь kontrregress сослался на вашу запись в записи «Про антинемецкий фронт УПА» в контексте: [...] Оригинал взят у в Про антинемецкий фронт УПА [...]

Про антинемецкий фронт УПА

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь alex_talaman сослался на вашу запись в записи «Про антинемецкий фронт УПА» в контексте: [...] Оригинал взят у в Про антинемецкий фронт УПА [...]

Про антинемецкий фронт УПА

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь antipin_sl сослался на вашу запись в записи «Про антинемецкий фронт УПА» в контексте: [...] нал взят у в Про антинемецкий фронт УПА [...]

[alex siriy (from livejournal.com)]

Друга світова війна, була війною двох німецьких ідеологій, німецького марксизму та німецького націонал-соціалізму, ми якось забуваємо про це.

[varjag-2007.livejournal.com]

Тут речь не о привидевшейся вам после новогодних праздников "борьбе двух немецких идеологий", а о конкретной службе УПА нацистской военной машине :)
Как раз против Украины.

[alex siriy (from livejournal.com)]

По перше, я не вживаю спиртних напоїв,взагалі, а по друге СРСР був союзником гітлерівської Німеччини з 23 серпня 1939 року до 22 червня 1941 року, це загальновідомий факт. УПА воювала і з німцями, і з поляками, і з більшовиками, які сповідуали німецьку ідеологію марксизму. Ви ж я думаю в курсі, що НДСАП і РСДРП це класові організації і орієнтувалися на робітничий клас. НСДАП, мала назву Німецької Робітничої Партії, поки її А.Гітлер не перейменував. Щоденник С.В.Руднєва, це важливий документ, щодо діяльності ОУН-УПА, а головне правдивий, дякуємо за це, радянським архіваріусам.

[varjag-2007.livejournal.com]

Верю, что не пьете, такое можно только после тяжелой химии написать :-)

[alex siriy (from livejournal.com)]

"Від імені Уряду СРСР, аналізуючи міжнародну ситуацію в контексті підписання Пакту, В.Молотов заявив: «Известно, что за последние несколько месяцев такие понятия, как «агрессия», «агрессор», получили новое конкретное содержание, приобрели новый смысл… Теперь, если говорить о великих державах Европы, Германия находится в положении государства, стремящегося к скорейшему окончанию войны и к миру, а Англия и Франция, вчера еще ратовавшие против агрессии, стоят за продолжение войны и против заключения мира. Роли, как видите, меняются… Идеологию гитлеризма, как и всякую другую идеологическую систему, можно признавать или отрицать, это – дело политических взглядов… не только бессмысленно, но и преступно вести такую войну, как война за «уничтожение гитлеризма».





Казанська школа готувала офіцерів – танкістів. Матеріальна частина для неї виготовлялась у Німеччині. Німецькі фірми «Круп», «Рейнметал» і «Ерхарт» отримали від німецького Генштабу секретне завдання – сконструювати і виготовити легкі та середні танки. Вони в розібраному вигляді переправлялись у Казань, де збирались та використовувались у навчанні. В Німеччині були замовлені шість 23-тоних танків з гарматою 75 мм та три 12-тонних танків з гарматою 37 мм, які були направлені до «Ками» в 1928 році. Також німцями використовувалися легкі танки британського виробництва «Карл-Ллойд», які були отримані рейхсфером від радянського керівництва.

Весь викладацький склад танкової школи був сформований з німців. Поступово до викладання практичних дисциплін почали залучатися і радянські інструктори. Німецькі офіцери суміщали практичну підготовку в СРСР з теоретичними заняттями в Берліні в зимовий час. Направляючись до Казані, вони тимчасово формально звільнялися з рейхсферу. Німці добиралися до Казані залізницею через Польщу, використовуючи паспорти на особисте ім’я, але із зазначенням вигаданої професії. Питання конспірації були обговорені в договорі щодо заснування «Ками». У школі офіцери рейхсферу носили форму командного складу РСЧА.

Всього було підготовлено біля 250 висококваліфікованих танкістів, більшість з яких взяли участь у бойових діях проти СРСР. Діяльністю школи керувала «автомобільна інспекція «, або «інспекція № 6» оборонного управління рейхсфера. В Червоній Армії школа отримала назву «Курсы ВВС» (вона була законспірована під «Технические курсы ВВС»). "

Особливо мені, подобається, як ЖЖот В.Молотов, а Вам?

Вот это, действительно ЖЖоТ

[varjag-2007.livejournal.com]

А почему "ЖЖот"?

А-а-а, поняла, вы недовольны, что СССР отстал и подписал договор о ненападении с Германии последним?
Так это потому, что глупо надеялся на подписание с англо-французами договора об общеевропейской безопасности, пока остальные Германию умиротворяли:

Вот накануне подписания пакта Молотова-Риббентропа 26 января 1939 года - Риббентроп с дружественным визитом в Варшаве по поводу пятилетней годовщины подписания германо-польского пакта о ненападении



Вот Министр иностранных дел Германии Иоахим фон
Риббентроп, президент Польши Игнаций Мосьцицкий, министр иностранных дел
Польши Юзеф Бек и посол Германии в Польше Мотке во дворце президента, 29 января 1939 г., Варшава


Посол Литвы в Германии Скирка и мнистр иностранных дел Германии Иоахим фон
Риббентроп подписывают акт литовского сейма в г.Мемель (Клайпеда), 23 марта 1939 г.:


Франко-германская декларация 6 декабря 1938 года. Министр иностранных дел Германии Иоахим
фон Риббентроп, министр иностранных дел Франции Ж.Бонне и другие, 06 декабря 1938 г.:


Ну, а про ЭТО я уже вообще молчу! ЖЖОТ, по вашей лексике:

[varjag-2007.livejournal.com]

Да, и вы того, лучше не выступайте в роли толстого тролля, забивая все флудом, а давайте по существу темы: о сотрудничестве УПА, а также ОУН в немецкими спецслужбами и вермахтом.

"Мир для будущих поколений" в Мюнхене

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь yesoono сослался на вашу запись в записи «"Мир для будущих поколений" в Мюнхене» в контексте: [...] один толстый свидомый тролль в посте про "Антинемецкий фронт УПА [...]