Доляры из Галичины спасали украинцев от голодомора?

[varjag_2007]

Публикую газетную статью "ГОЛОД НА УКРАЇНІ" из сборника "Галицкая пресса 30-х годов о голодоморе на Большой Украине". Хотела бы у френдов, в частности, у nazar_rus и  ihistorian получить консультацию: действительно ли в 30-е годы по СССР ходили доллары и их можно было обменять на почте или в каких-либо кооперативах или купить на них продукты?

"В останніх часах часто появляються в світовій пресі щораз нові вістки про страшний голод, який знов запанував у царстві большевиків. Червоні диктатори до того догосподарилися, що ціла величезна країна в котрій стільки було колись всякого добра - примирає з нужди. По містах і по селах населення поз'їдало вже всіх котів і псів - а в Кубані приходять навіть страшні вістки про новітнє людоїдство. Людина стала звірем. Нападають на безборонних дітей, убивають їх - і потім продають мясо...

А найсумніше те, що червона Москва довела до такого жахливого стану нужди також Україну. Десятки міліонів наших земляків караються у большевицькому „раю на землі", який у дійсності є місцем нелюдських мук і страждань. Але є за границями большевицького „раю" ще трохи людей, які, хоч їм також не з медом, радо хотілиб помогти в потребі своїм рідним чи приятелями, що караються по тамтім боці Збруча. Ще кілька місяців тому можна було їм помагати таким способом, що по-силалося 5-кілеві клунки всякої поживи. І тут не дуже багато коштувало, і там поміч велика для рідних була. Тепер і те вже неможливе. Продукти можна посилати лише через спеціяльно уповажнену варшавську фірму. Розуміється, що через те і кошти посилки значно підвищено - і особистої контролі нема. Отже в цьому огляді справа значно погіршилася.

Дальший спосіб, яким можна помогти своїм рідним чи знакомим у большевії, - це посилати в грошевих листах доляри. Алеж бо і там з тих долярів мабуть більше клопоту, ніж пожитку. Ось що пише про це один такий нещасний „громадянин червоного царства" до своєї рідні в Галичині:

„Якщо маєте звідки, то пришліть трохи грошей; але коли вам тяжко, то не присилайте, бо мені з тих грошей користи мало, а вам убутку багато - тому, що як прийдуть заграничні гроші, а особливо доляри, то почта не видає на руки, лише зараз переміняє на рублі. За один доляр дає два рублі - а коли я не хочу зміняти, то почта записує собі числа банкнотів долярових і кожного місяця фінансова інспектура провіряє, чи ті доляри в мене є. Колиб я їх продав на чорній біржі по 4-5 рублів за до-ляр, то карають тюрмою. Через кооперативу пересилати гроші також нема що, бо продуктів кооператива не видасть - бо сама не має Можна хіба за доляри одержати продукти або мануфак-туру в одеському або київському „Комбінаті". Той пішле до мене письмо, а я тоді беру із села свідоцтво, і їду в „Комбінат" - і там одержую за доляри продукти та таким способом можу використати вашу поміч".

А ось що пише цей самий чоловік про обставини життя на Україні - і то не тепер, а ще в березні ц. p.:
„Соромно мені вам споминати, як і де я живу, встидно вас просити помочі, - бо яж не хлопчина, а в силі віку Але у мене крайна нужда і голодівка, як ніколи в життю не перебував. Навіть в Перемишлі підчас облоги не так було прикро, бо все щось таки найшов - а тепер не то хліба, але буряка не можна купити, люди з голоду вже давно примирають, котрі бідні. Я був забезпечений харчами до врожаю, бо прикупив за літа, - але не вистарчило до пляну хлібозаготівлі і бригада забрала в Пилипівку все. Залишилися ми зовсім голодні - і так день за днем тручаємо на карті круп, чи муки, котру купиш або за що заміняєш. Кукурудза 16 кг. (1 пуд) 120 руб., пшениця 16 кг. 150 руб., бульба 16 кг. - 50 руб., буряки 16 кг. - 20 руб., корова 1500 руб., вівця 500 руб., курка 15 - 20 руб. та 1 літр солодко¬го молока 3 руб., 10 яєць 8 руб., хліб житний разовий 15 руб., кварта круп 5 руб., кожух білий овечий 300 руб., чоботи 400 - 500 руб., цукорки 1 фунт 3 руб., цибуля 1 фунт 4 руб., чосник 1 фунт 5 руб. Словом - не можна жити, бо не в силі докупитись. На Бога вся надія. Як не схоче нас загубити, то видержимо до врожаю. Але нема сили, зовсім я охляв, - а є у нас такі люди що як сяде, то встати не годен. І таких є не одиниці, а сотки. Ось яке наше життя. Покищо у нашій родині, слава Богу, так зле ще не є - от давби Бог дочекати паски - але не знаю, чи буде з чого спекти її - добре буде, коли на свята матимем яку лемішку з бурака та макуха та кукілю - бо муки нема за що купити. Кукіль з горошком коштує 16 кг. 50 руб. і трудно найти. Вам десь дивно, що ми тут так живемо. Дай Боже щоб ви цього ніколи не знали і не бачили - а ми вже терпітимемо за свої гріхи, за проступки перед Богом. Тут бо забули за Бога і хулять Його святе Імя. Господи, прости нам це і виведи нас з цього тяжкого горя - дай силу видержати, щоби не померти, бо дуже хочу ще з вами бачитись і поговорити, хоч годину. Дуже часто ви всі мені снитеся, майже кожну ніч.

Навіть у найгіршому все таки не трачу надії на Боже милосердя. Буде так, як Бог схоче. Хай буде Його свята воля".
Ми навмисне навели ці два довші уривки з листа, даного нашій редакції свого часу до використання, а зрештою знано¬го вже і з інших часописів. Нехай ці слова очевидця, який на своїй шкірі відчуває всі блага большевицької влади, - нехай його слова йдуть серед найширші верстви нашого народу, під кожну сільську стріху - і нехай на кожному кроці поучують наших людей, що большевизм веде лише до повного здичавіння, нужди і до жахливого кінця.

Кожний, хто почує теревені сельробівських і всяких інших агітаторів про большевицький „рай на землі", - нехай собі пригадає, і іншим розкаже ось хоч би такий, взятий із одної російської газети, опис того червоного „раю":
„По містах ховають небіщиків без ніяких домовин, бо нема дощок. Закопують трупів просто у ,землю. А по селах ще гірше - бо в наслідок нужди і голоду населення таке знеохоче¬не до всего, що рідні часом лишають трупів і покілька тижнів у хаті - не мають сили їх закопувати. І так трупи по хатах гниють. А смертність росте що день все більше. Голод! Голод"!
Ось вам і большевицький „рай"!"

Додаток до часопису „Мета" „Христос наша Сила", Львів, 16 липня 1933 р., Ч. 13, С. 3-4.

Comments

[sergevoodooman.livejournal.com]

Практически до самой войны можно было свободно обменивать валюту на Украине. Доллары, франки и марки.
Возможно и в России имелась такая возможность.

[teorusa.livejournal.com]

ЕМНИП, читала дневник 30-х годов одного харьковчанина, в котором он описывал, как покупал здесь доллары и пересылал за границу нуждающимся родственникам. Вполне легально.
А насчет того, чтобы продукты за доллары покупать - не знаю...

[nazar-rus.livejournal.com]

Скорее всего автор письма имеет в виду систему Торгсина, где действительно можно было покупать продукты непосредственно за валюту, в частности: "...Можна хіба за доляри одержати продукти або мануфактуру в одеському або київському „Комбінаті"..."

[romualdovna.livejournal.com]

Про доллары не знаю, но у моего прадеда, эмигрировавшего после гражданской войны в Германию была возможность помогать жене и детям. И деньги переводил и посылки высылал.

[varjag-2007.livejournal.com]

Так не только ваш дед помогал. Я читала в сводках, что далеко не все помогали, как ваш дед, а германский МИд использовал эту лазейку для передачи своей агентуре