Портрет коллаборанта
Jul. 5th, 2008 01:56 amБіля входу до школи стояв ресорний екіпаж на гумових шинах, запряжений парою досить ситих, але не підібраних за ростом коней. На сидінні цього допотопного екіпажа лежали червоні подушки, якими іноді прикрашають канапи. На козлах, закутавшись у кожух, дрімав бородатий дід.
- Папаша, - звернувся я до старого, що сидів на козлах, - чи староста тут?
Він хитрувато посміхнувся і з комічною поважністю промовив:
- Який тобі, хлопче староста. Це сам заступник районного бургомістра Павло Глібович Гузь прибув сюди на інспекцію. <...>
За великим столом, на якому, мабуть, демонструвалися учнями фізичні досліди, сидів чоловік років п"ятдесяти, поскубуючи вуса. В обличчі його не було нічого особливого, а ось одежа на ньому була незвичайна. Піджак з чорного блискучого сукна, не інакше, як був узятий з музею; вишивана українська сорочка. На спинці крісла розкинута хутряна добротна шуба.
Цей тип удавав із себе великого пана, якщо не поміщика, то принаймі значного чиновника. Нас, звичайно, хвилин із п"ять не помічав.Він тримав перед очима у витягнутій руці пачку паперів, важно хмурив брови.
Позаду важного чиновника біля вікна сидів німецький солдат. Він байдуже оглянув нас, позіхнув, відвернувся. Яка була тут його роль? Охорона чи представництво? Хто ж його знає! Він нудьгував. <...>
Ми стояли мовчки переступаючи з ноги на ногу. ...
Гузь був, видно, пихатий і дурний, мов гусак, милувався своїм становищем, набирав кумедних поз. Нас він і не думав навіть розпитати, хто ми, звідки і куди йдемо. Йому самому хотілось поговорити.
- Непереможна доблесна армія великої Німеччини добиває останні частини Червоної Армії в передгір"ях Уралу... Москва та Петербург здались на милість переможця. Україна визволена....
Вихваляючи "Німеччину-визволительку", він весь час позирав на солдата, який сидів біля вікна, але той не звертав на нього ніякої уваги, барабанив по шибці пальцями, позіхав...
О.Ф. Федоров "Підпільний обком діє"
Політвидав України, 1981 р.