varjag_2007 | Entries tagged with зч оун

Недавно украинская и польская общественность отмечали юбилей операции "Висла" - .

Но мало кто знает, что идеологом этой операции был некий Стефан Бандера, эмигрант, лидер ЗЧ ОУН, успевший драпануть на Запад в последнем немецком обозе и пристроившийся (пока его не сняли за бездарность и "антидемократичность" с довольствия, как сегодня его последователей из ОПГ "Свобода" исключили из "Альянса европейских национальных движений").
С сборнике "Степан Бандера в документах радянських органів державної безпеки (1939-1959)", изданном ГДА СБУ, опубликован документ, из которого можно сделать вывод, что идею операции "Висла" "кровавому режиму™ подал никто иной, как сам Стефан Бандера. Он в письме Роману Шухевичу писал о своих переговорах с генералом Андерсом: "Вот теперь поляки выдвигают свою концепцию, т. н. границу моря, общего союза государств между Балтийским, Черным и Адриатическим морями. (Без народов Кавказа и далее на Восток). Это их концепционная лавочка. Как раз теперь поляки выступили с предложением договориться с нами.

Начались различные вступительные переговоры на (не ясно. — прим. переводчика), а инициатива исходит из кругов
Андерса. Мы будем стоять на тех позициях, что и в прежних переговорах. Все же необходимо договориться с ним. Трудности будут те же, что и раньше на основе спорных территорий. Можно было бы вместо этнографического принципа принять форму свободного самоопределения (государственной принадлежности) коренного населения спорных территорий с предложением о проведении некоторых переселений, которые обязаны провести оккупационные государства".

Так что можно себе представить, учитывая историю Волынской резни и ответных действий АК, в каких формах и с какими эксцессами происходили бы "переселения" в случае "урегулирования взаимоотношений между УПА и АК". Зато применив модус операнди специсториков СБУ типа Вьятровича, можно утверждать, что идеологом операции "Висла" является Бандера.

Crossposts: http://varjag-2007.livejournal.com/4191017.html

Оригинал взят у

yadocent в Покаяшиеся. Том 2. Осип Вергун

Я уже писал об этом персонаже (http://yadocent.livejournal.com/53429.html) но сейчас, благодаря френду moukhtar, появились новые материалы. Итак Осип Вергун продолжает.

БАНДЕРІВСЬКІ ДУШОГУБИ ІВАН КАШУБА ТА СТЕПАН МУДРИК

Живучи тепер на рідній Україні серед радянських людей, які з радістю і натхненням працюють на себе і в ім'я великих ідей, я•пізнав справжиє щастя. Ніколи дотепер я не відчував нічого подібного. Еміграційне життя донедавна здається мені зараз якимсь порожнім, без змiстy і мети.
Пригадую багатьох своїх знайомих і друзів по Відню і Мюнхену та інших містах ФРН. Переважна більшість з них українці, люди чесні, розумні, але нещасливі. Вони нарікають на своє життя на чужині, звикли до свого безправного стану серед чужинців і якось пхають вперед свою долю, користуючись здебільшого ворожою інформащією про життя на Батьківщині, що її поставляють різні антирадянські націоналістичні організації. Але є й інші, які пориваються знати більше того, що їм підносить брехлива націоналістична преса. Вони цікавляться життям на нашій рідній землі, розвитком і добробутом українського народу – народу-будівника свого кращого майбутнього. Вони цікавляться також і життям української еміграції, і зокрема її націоналістичним відламком.
Після прес-конференції в Берліні в квітні 1962 року, на якій я розповів про відомі мені факти терористичної діяльності ЗЧ ОУН, і особливо її служби СБ, про їх співпрацю з іноземними розвідками, через редакцію «Вісті з України» я отримав багато листів від українців за кордоном з проханням докладніше розповісти про підлу роботу бандерівських ватажків, і зокрема таких, як шеф т. зв. служби безпеки ЗЧ ОУН Іван Кашуба та його помічник Степан Мудрик. Виконую їх прохання.
Широко відомо, що в кожному організованому суспільстві, народі і державі понад усе шанується право і правосуддя. Але в Західній Німеччині це не так. Порушники права і порядку, зверхники терористичної організації ЗЧ ОУН, яка офіційно перебуває в Мюнхені на Цепелінштрассе, 67, безкарно відбувають свої засідання, на яких виносять смертні вироки своїм політичним противникам, проводять «слідства», під час яких катують ні в чому не винних людей і карають смертю в спеціально підібраних місцях. Незважаючи на все це, кати знаходять захист і підтримку в західнонімецьких службах.
Легко назвати «аферою» чи «наклепом» дії людини, якій пощастило вирватись з-під есбістського терору і викрити злочини 6андерівських садистів, але тяжче, а то й просто неможливо в неофашистській дійсності, що панує в Західній Німеччині, добитися осуду громадськістю цього терору ЗЧ ОУН. Замордовані не можуть нічого сказати, вони мовчать. Але спитайте недокатованих жертв бандерівської СБ – Василя Олійника, його дружину і доньку, Омеляна Логуша. Катерину Верещак, Свирида Довгаля, Степана Данилюка, котрому ще не так давно поламали ребра бандити з СБ, Василя Волошина, Петра Іваночка та багатьох інших. Вони зможуть розказати про знущання, заподіяні їм есбістськими бандитами, якщо подолають страх перед Кашубою, Мудриком та іншими душогубами.

( Read more... )

Оригинал взят у

yadocent в С.Джугало. За лаштунками вертепу ЗЧ ОУН

Я уже писал об этом персонаже из ЗЧ ОУН (http://yadocent.livejournal.com/51961.html и др.) Но сейчас благодаря уважаемому aleksej мы имеем возможность прочитать еще одну книгу С.Джугало «За лаштунками вертепу ЗЧ ОУН». К, 1973.

***

Перед моїми очима пройшла ціла галерея типів націоналістичної «еліти». Типів вищого і нижчого гатунку. Я мав змогу придивитися до тих «вождів» та «вожденят». Націоналістична полуда почала спадати з моїх очей, зокрема, й тому, що я побачив справжні обличчя тих своїх проводирів, за якими йшов і перед якими сліпо схилявся,— обличчя політичних, моральних блазнів і злочинців.

Малювати детальний портрет кожного — то була б марудна робота. Та, врешті, й не вельми потрібна. Бо в цих портретах було б стільки спільного, що мимоволі вийшла б одноманітна виставка зображень духовних блазнів-близнюків. Тому накреслю тільки шкіци до кількох персон, зроблю, так би мовити, з натури кілька етюдів до загального, групового, а точніше — збірного портрета типового провідника 3Ч ОУН...

СТЕПАН БАНДЕРА

В останні роки життя «вождя» ОУН мені часто доводилося здибуватися з ним. Ще коли ми готували на території нейтральної Австрії групу агентів для засилання на Україну, Бандера особисто прибув до Аттерзее, щоб дати шпигунам останні напучення. Тоді й познайомився я з ним особисто.

Потім, уже будучи в бюро 3Ч ОУН, я майже щодня зустрічав його тут, на Цеппелінштрассе, 67 (коли, звичайно, він був у Мюнхені). На «роботу» він їздив люксусовим авто марки «Опель-капітан». У промовах (а я не одну із них слухав у вузькому колі) завжди говорив членам організації про одне — потребу посилити шпигунську та диверсійну роботу на Україні, про необхідність жертв. Тим же, що це шпигунство проти рідного народу оплачують іноземні розвідки, навіть хизувався, вбачав у цьому великі можливості для «справи». Усіх переконував, що робота для іноземної розвідки не плямує честі українського націоналіста. Словом, наполегливо проводив знак рівняння між «ідейним» націоналістом і звичайним шпигуном-запроданцем, видаючи службу чужинцям за службу Україні. Отака була його «політична» діяльність в останні роки.

Людина, яка не знала Бандери ближче, могла б подумати, що в нього день і ніч у голові тільки непересічні справи. Бо дуже дбав, щоб мати вигляд поважного та постійно заклопотаного діяча. Однак за тією удаваною поважністю та заклопотаністю ховалася од загалу інша частина житія та діяній «вождя». Там уже не базікалося про «високі ідеали», а йшлося про потаємні інтимні зв'язки, звичайні тілесні насолоди.

Про цей, прихований від людського ока, бік його життя могла б, зокрема, чимало пікантного розповісти пані Геня Матвієйко. Бо саме вона успішно поєднувала працю секретарки СБ (служби безпеки) із функціями втішительки «вождя» на його шляху «боротьби за самостійну Україну». Скажімо, могла б підтвердити при бажанні й таке. Повчаючи рядових, та й не рядових націоналістів, як несхитно і прямо йти цим шляхом, не зупиняючись перед жертвами, сам Бандера частенько блудив — збивався з прямого курсу та потрапляв із своєю супутницею на шлях, який вів до італійської та французької рів'єри. Щоправда, тут «вождь» перед «жертвами» не зупинявся. Та й жертвувати, слава богу, було що — коштів не бракувало. В різній валюті. При потребі можна було взяти і з каси 3Ч ОУН, та й з платні іноземних розвідок українцям за виконану ними «роботу» теж дещо перепадало у «вождівський» гаман.

( Read more... )

Об уровне работы некоторых сотрудников "органов" по украинскому национализму в последние годы перед распадом СССР можно судить по такому, рассказанному мне одним ветераном факту.

После Федорчука председателем КГБ УССР некоторое время был И. Муха. И вот он на общем собрании зачитывает доклад, посвященный национализму и говорит: "...тридцать четыре ОУН..."
(для не понявших "юмор": "Заграничные части ОУН" - имело аббревиатуру ЗЧ ОУН).

Матвиейко: облико морале Бандеры

Из рукописи Матвиейко, представленной следствию в августе 1951 года.
Бандера как человек… Он низкого роста. На голове большая лысина. Остаток волос причесывает набок… Быстро ходит. При этом как бы тянет за собой довольно длинные руки…

Моральный облик Бандеры очень низкий. Он широко известен как бабник. Дело доходило даже до скандалов, которые известны в широких кругах. Много имеется женщин, оскорбленных им. Немало шума было о его романе с Марией Мыцык (жена Горобача).

Дошло до того, что жена ловила Бандеру «на горячем». Мыцык прямо заявила жене последнего, что она его любит, и жена Бандеры вынуждена была поставить перед ним вопрос – либо она, либо Мыцык. Роман Бандеры с Мыцык продолжается еще с 1945 года, и ему в настоящее время не мешает то, что Мыцык вышла замуж за Горобача.

Бандера и сейчас, бывая в Мюнхене, заезжает почти каждый раз к Мыцык. Из-за этого у него дома бывают скандалы. Он часто избивает свою жену. Даже тогда, когда она была беременной, бил ее ногами. Его жена самая несчастливая женщина. Она не по своим годам выглядит старой, часто плачет. Временами создается впечатление, что она сумасшедшая. Об избиениях ее Бандерой она сама рассказывала моей жене и другим.

( Читать далее... )

Из рукописи Матвиейко, представленной следствию в августе 1951 года.

Бандера как человек… Он низкого роста. На голове большая лысина. Остаток волос причесывает набок… Быстро ходит. При этом как бы тянет за собой довольно длинные руки…

Моральный облик Бандеры очень низкий. Он широко известен как бабник. Дело доходило даже до скандалов, которые известны в широких кругах. Много имеется женщин, оскорбленных им. Немало шума было о его романе с Марией Мыцык (жена Горобача). Дошло до того, что жена ловила Бандеру «на горячем». Мыцык прямо заявила жене последнего, что она его любит, и жена Бандеры вынуждена была поставить перед ним вопрос – либо она, либо Мыцык. Роман Бандеры с Мыцык продолжается еще с 1945 года, и ему в настоящее время не мешает то, что Мыцык вышла замуж за Горобача.

( Read more... )

Из собственноручных показаний Матвиейко от 18 июня 1951.

…С германской разведкой абвер я был связан с начала 1940 года под псевдонимом Адлер, а затем Магистр Туш. Ежемесячно я получал от абвера от 3 до 6 тысяч польских злотых и продовольственные карточки. По линии абвера я подчинялся майору Маевскому. Моим непосредственным руководителем был резидент германской разведки Михаил Коржан, канцелярия которого находилась в местечке Санок. На территории Польши я занимался выявлением лиц, причастных к советской разведке и польскому народному сопротивлению.

Летом 1943 года по заданию абвера я вместе с Мыколой Лебедем выехал в гор.Львов для ведения разведывательной деятельности, где находились в течении года. На территории Львовской области я установил связь с руководителем боевки СБ окружного провода ОУН Григорием Пришляком, известным в подполье под кличками Вайс и Микуша. Через Пришляка я получал сведения о деятельности во Львове подпольной коммунистической организации «Народная гвардия», в которую он внедрил своего надежного человека. С помощью оуновца Владимира Барагулы, в 1944 бежавшего за границу с отступающими фашистскими войсками, я получил данные на группу лиц польской национальности, которые во Львове вели подпольную работу против фашистских оккупантов. Эти поляки, а также члены «Народной гвардии» были арестованы и впоследствии расстреляны. Я лично принимал участие в аресте некоторых из этих лиц.

С участием бандитов из боевки Пришляка мы ликвидировали советского парашютиста, выдали немцам советскую разведчицу по имени Наташа. Одновременно по заданию абвера я организовывал охрану Николая Лебедя в гор.Львове, обеспечивал его необходимыми немецкими документами, ходил с ним на встречи с некоторыми главарями ОУН и частными лицами, которые он проводил по заданию фашистской разведки…

О Коржане. Это чрезвычайно опытный разведчик. Он уроженец с.Закоморье Олесского района Львовской области. Член ОУН с 1930 года. В 1934 некоторое время являлся организационным референтом краевой экзекутивы ОУН. В период оккупации гитлеровцами Польши он работал в краковском подразделении абвера , являлся резидентом немецкой разведки на территории Саноцкого повита. Перед окончанием войны был рукоположен в священники, поскольку ранее окончил Львовскую духовную семинарию. После войны работал в СБ ОУН в Мюнхене в качестве референтапо контрразведке, поддерживал связь с американской разведкой, куда передавал имеющиеся в ОУН материалы, информировал о положении в организации и давал подробные характеристики на ее членов. В этой связи американцы высоко оценивают его сотрудничество…

Если говорить о сотрудничестве руководителей ОУН с германскими разведорганами, то с этого начинали практически все, начиная от Коновальца, Мельника, Бандеры и т.д. После окончания войны все они стали сотрудничать с английской и американской спецслужбами…

Давно собиралась написать о многолетней оперативной игре КГБ УССР со спецслужбами Запада и итх оуновскими помощниками "Бумеранг", да все было недосуг. Но вот у

yadocent обнаружила хорошую публикацию об этой оперативной игре. Публикую ее, а также некоторые документы:

Только что совершенно случайно узнал, что Иванофранковский медик Михаил Евгеньевич Кухтяк, герой когдатошней шумной пресс-конференции 25 летней давности, оказывается скончался много лет назад при весьма подозрительных обстоятельствах. Ай-яй-яй, какая жалость. Ведь предупреждали же его серьезные дяди из КГБ еще в разгар «перестройки», предлагали переехать из невменяемого Ивано-Франковска в какое-либо более спокойное место. Отказался… И видимо очень зря. Понадеялся на короткую память бандер-логов. А ведь у этого типа биологических существ и память, и склероз бывают оччччень избирательными. Вот и имеем: вскоре после развала Союза состоялась странная командировка в глухой Галицкий район и странная смерть Кухтяка от внезапного инфаркта… Земля тебе пухом, Михайло Евгенович. А тем, кто не знает, кем был Кухтяк – эта статья.

ОПЕРАЦИЯ «БУМЕРАНГ»

( Read more... )

Николай Лебедь (в берете), Иван Гриньох и курсанты английской разведшколы "Богдан", "Славко", "Семенко" перед заброской в Советский Союз 24 сентября 1951 г.

Курсанты английской разведшколы "Богдан", "Глинка", "Славко", "Семенко", "Орест" на лыжной подготовке перед заброской в Советский Союз, 1951 г. ( Read more... )

Степан Бандера

Сегодня бандеровское крыло националистов узурпировало не только все националистическое движение, но и руководство политической жизнью в Украине. Сейчас много пишут о коллаборации бандеровцев во время войны. Да они это и не отрицают уже. Даже гордятся.

Но остается в тени работа разных фракций ОУН (снова расколовшейся на ЗЧ ОУН и ЗП УГВР) на западные разведки после войны. Именно эта их каинова работа и явилась мостиком, соединяющим кровавых мясников в нацистских мундирах и сегодняшними лощеными депутатми из Верховной Рады. Сегодня, когда СБУ открыто называет предателей своего народа и организаторов массовых убийств «национальными героями», стоит детальнее присмотреться к этой, скрытой стороне вопроса об ОУН.

Мне в руки попало раритетное эмигрантское издание – сборник писем Бандеры руководству Провода ОУН на ЗУЗ. Предваряет эти письма небольшое предисловие: «В дні, коли деяка частина українців на чужині вшановує пам’ять колишнього Провідника ОУН Степана Бандери, і пам’ятаючи заклик його спадкоємців ретельно збирати всю друковану спадщину Провідника, ми хочемо дати до відома українського загалу копії з деяких його листів до добре всім нам відомих Коваля-«Леміша», себто Василя Кука, та Усміха, себто Мирона Матвієка».

В письме, датированном октябрем 1951 года и озаглавленном «До положення української визвольної справи в політиці західних держав зараз і в перспективі війни», Бандера сообщает «другу Лемішу», что «в політиці США наступають некорисливі для нас прояви». «Йдуть вперті намагання постави Керенського в ролю репрезентанта й керманича всіх визвольних, протибольшевицьких змагань, підвести під таку московську імперіалістичну шапку протибольшевицькі боротьбу всіх народів включно з Україною, та надати їм всім характер тільки протирежимнох боротьби, за усунення большевицької системи, в плані збереження імперії, тільки з дещо вільнішим федеративним пов’язанням інших країн з Московщиною. Йдуть старання підвести під російську руку якісь українські політичні групи, а коли це не вдається, на чергу приходить штучне фабрикування «українських партій і репрезентантів темних, продажних типів».

( Read more... )

S	M	T	W	T	F	S
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30

И свет во тьме светит, и тьма не объяла его

Хроники Рагнарёка

Идеологом операции "Висла" является Стефан Бандера

Покаяшиеся. Том 2. Осип Вергун

С.Джугало. За лаштунками вертепу ЗЧ ОУН

Щербицкому про новую тактику зарубежных ОУН

ЗЧ ОУН и интеллигенция

О профессионализме

Облико морале Бандеры в воспоминаниях его соратников

Матвиейко: облико морале Бандеры

Мирон Матвиейко рассказывает...

Операция "Бумеранг"

"...освободить Украину, полагаясь только на собственные силы"

Письма Бандеры на Украину. О службе спецслужбам Запада

Profile

June 2014

Syndicate

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags