varjag_2007 | Умер Павло Загребельный

Entry tags:

Умер Павло Загребельный

Только что по 5 каналу передали, что сегодня на 85 году жизни скончался украинский писатель Павло Загребельный, автор "Евпраксии", "Я - Богдан", "Диво", "Гола душа", "Южный комфорт" и многих других, переведенных на все языки Советского Союза и на многие мировые языки. Лично мне и моей семье не за что было любить покойного, но когда умирает деятель культуры такого масштаба по меркам страны, то с таких сообщений начинаются новости, а не передается в конце после рассказов о зарубежных безделицах или о политтрескотне. Передадают сообщение о соболезновании в адрес родных от руководителей государства. Такое отношение к ведущему украинскому писателю показывает истинное отношение националистическо "элиты" к культуре Украины.

+ Пусть земля ему будет пухом!

Flat | Top-Level Comments Only

Один из немногих, кого люди знали и более-менее читали, из украиноязычных. ИМХО, лучший в этой плеяде - Олесь Бердник, но "широкому загалу" его книги недостаточно понятны. И потом, при всём его таланте, чувствуется пресловутый "западноукраинский менталитет".
Павло Загребельный - подемократичнее, но и попроще. Но тем не менее, свой вклад в т.н. "украинскую культуру" он внёс, и это факт.
Земля ему пухом!

А в чем проявляется "западноукраинский менталитет"?

Ну, в частности, у Бердника это выражается, к примеру, в рефреном повторяющейся теме - рідне село, біла хата, старенька мати... Хто забуває про рідне село, про те, звідки він родом, того навідь Всесвіт цурається.

Казалось бы - и что тут плохого? Но когда украинское село пытаются поднять на щит как средоточие духовных, культурных и ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫХ ценностей общемирового значения, Бердника уже невозможно читать так, как он читался во времена перестройки. Нацики его спаплюжили.

А Хайдеггера можно читать, зная что он сочувствовал НСДАП?

Бердника тоже можно читать. Только ВПЕЧАТЛЕНИЕ уже не то.

Вот кстати, что он писал в газете о националистах, ставших создавать карикатурное казачество:

«Любов до України тільки декларувалася, її у наших чиновників – не густо. І зараз ми опинилися на гігантській купі світового сміття. Тим більше, понадіялися на західні демократії, мовляв, вони нам допоможуть. Насправді ж Захід зацікавлений, аби Україна, Росія, Бєларусь, Казахстан були економічно слабкими, залежними сировинними придатками. Я роблю висновок, що зараз Україна, як організм знаходиться в стані клінічної смерті. Тобто, надія є. Але, щоб серце запрацювало, потрібні сильні реаніматори... Відновлюють козацтво, чіпляють дерев’яні шаблі, булавами обвішуються. Проте насправді це – містифікація, карикатура на козацтво. Перед Україною є вибір: стати нацією творців або руйнаторів. Зараз фактично ми руйнатори. Не треба брати за взірець США. Необхідно розраховувати на власні сили. Маємо певну кількість енергетики – інтелектуальної, сільськогосподарської, промислової – давайте використовувати її на благо народу» («Чернігівські відомості», 23.04.93 г.).

Простите, но неужели любовь моего отца к матери - это признак западноукраинского менталитета? Неужели другие не любят своих родителей, свою малую родину? при этом он призывал к космическим свершениям, чтобы человек не остался муравьем, копошашимся возле той же хаты. За это и за то, что выступал против копирования западных образцов, его западноукраинские нацики назвали фашистом, мешающим своими идеями "поступу украинской незалэжности", а травле подвергают и посмертно. Получается, что и вы льете воду на мельницу тех, кто хочет замолчать его идеи, а изобразить сельским оранжевым отшельником.
Это западноукраинская меншоварість?
ПІСНЯ ВІЧНОГО ВОГНЮ

Палає небокрай,
Світанкова пора...
Вставай, вставай, вставай -
Горить Нова Зоря!

І хто б де не умер -
Від зради чи в борні -
Воскресніте тепер
У Вічному Вогні!

Встаньте, убиті
Сестри й брати!
Брама відкрита
В нові світи!

Смерті немає -
То лиш мара,
Дух не згасає,
Дух не вмира!

Клубиться чорний дим,
Планета у вогні,
Над обрієм земним
Потвори навісні.

Та повстають сини,
Щоб подолати лють,
На вічний мир вони
Всім руки подають!

Вирує лан життя,
І голуби над ним...
Немає вороття
Руйнаторам сліпим,

Бо діти вояків,
Що впали у борні,
Ідуть з усіх країв
У лави вогняні!

Или это западноукраинская меншовартисть?
ВОГОНЬ РОЗСУДИТЬ ВСЕ

Вогонь розсудить все. Нехай лютує ворог.
Зірниця наступа. І новий день несе.
Загримотить гроза. Не втримається морок.
Вогонь розсудить все.

Палахкотять міста. І гримають гармати.
Тримайся, брате мій, в біді не охолонь.
Якщо ти вогняний - не бійся умирати!
Розсудить все вогонь.

Вогонь розсудить все... І успіхи, й невдачі,
І сивизну густу біля солдатських скронь.
Всього ще буде - сліз і радості, одначе
Розсудить все вогонь.

Народження і смерть - то спалахи й згасання,
Але вогонь життя і в сонці, і в золі,
В польоті журавлів, у тиші, і в коханні
У Матері-Землі...

Її потік життя пітьма не подолає,
Ще буревію гнів планету потрясе...
Хто витрима грозу - той піде до безкраю.
Вогонь розсудить все!

Вогонь розсудить все!
А вот, кстати, про абсолютизацию, по вашему, его любви к хате:
Пробігають роки. Пролітають віки.
- Піднімайте вітрила! - лунають кличі.
Та даремно готують похід вояки,
Іржавіють у піхвах двосічні мечі.

Поривається в даль, ніби птах, корабель,
Та даремні зусилля, бо сто якорів
Не пускають його від затишних осель
В таємничі краї, на роздолля вітрів.

І радіють боги, і дзвенять ланцюги,
І титани заснули в страшній глибині,
А тому, хто дрімає, нащо вороги?
Сам собі він мурує темницю у сні!

І любов, і добро, і свобода - слова,
Із яких якорі нам кувала пітьма.
Хіба хоче імен сила Духу жива?
Хто вона, і нащо - буря знає сама!

Хати ветхі змете урагану рука,
Якщо навіть вони мають ім’я святе,
А того, хто проснувсь, - вже ніщо не зляка,
Бо віднині вже він сам у себе росте,

Бу!
Я же не говорю о том, что любовь отца к матери - это плохо, или что фашизм - это хорошо. Я говорю о том, что ВПЕЧАТЛЕНИЕ от его книг уже не то, что во времена перестройки.
Украинская культура ведь не сводится к сельским оранжевым отшельником. Если кому из её представителей свойственна реальная самобытность, то Берднику - в первую очередь. Но десятилетия НАВЯЗЫВАНИЯ этой культуры с одновременным её выхолащиванием, девальвацией, увы, отразились на моём восприятии её в целом. Это, наверное, плохо. Но это так, увы.

Вот кстати, почитайте о чем на самом деле писал отец и есть ли в описаниях "хаты" местечковисть если он говорит, что надо от нее оторваться в Космос к далеким мирам http://varjag-2007.livejournal.com/475119.html?thread=8533999#t8533999

Вы - дочь Олеся Бердника??? 8-0

Вот обо мне http://varjag-2007.livejournal.com/287962.html

"Ох, и дурацкая была ситуация!" (с)
Получается, ни за что ни про что обидел хорошего человека.
Что ж, прошу прощения и не оправдываюсь. Малоинформированность - другое название невежественности, а заангажированность, даже осознаваемая как недостаток, оправданием не является.
Сожалею.

Понимаете, как раз согласно тому что у нас подают как план Даллеса, хоть это и было сформулировано немного иначе, все делается именно по тем лекалам. Одних развратить и купить на приманку обывательщины, а других, таких как отец ошельмовать, сделать смешным если ты отказался служить американскому дракону.

К примеру, вы знаете, что его Рух преследовал с самого начала и шельмовал после того как он отказася вступить туда? Что даже когда с ним случился инсульт и приходил хороший физиотерапевт, то однажды пришел и сказал: "Я член Руха, они узнали, что я лечу Бердника и сказали - или перестаешь лечить, или исключаем из Руха".
Вы знаете о его идеях? Для вас его идея - хатка. Так ведь в России когда человек возвращается откуда-то он тоже к родным пенатам возвращается. Если он призывал к космическим свершениям, а потом описывал, как герои покорившие пространство и время возвращались к матери, то это по вашему признак провинциализма?

Что вы знаете о его идее Альтернативной Эволюции,принятой Комитетом по защите окружающейц среды (UNEP) как официальный документ? Это тоже признак сельского провинциализма?
Что сельского в этих идеях:
"Теперішня біосфера Землі зруйнована до основи. Майже всі екологічні зв'язки розірвані або перекручені. Еволюційна ритміка Природи не в стані відновити зруйновані людством природні ланцюги і нитки з тою жменькою представників фавни і флори, що збереглись під колесами "прогресу". Деградація життєвої тканини Планети найсильнішим чином відбивається на типі Людини Мислячої, і - розуміється у негативному аспекті.

Загибель біосфери невідворотна, якщо не знайти реальної альтернативи. Найближчі роки (або, в кращому випадку, десятиліття) будуть вирішальними.

Виникла ідея створення Нової Біосфери (Альтернативної Еволюції), а якщо говорити точніше, то відновлення Істинної Біосфери. Її програма прихована у глибині життєвих форм і проявів.

1

Ми виходимо із глибокої впевненості у тому, що горезвісний екологічний баланс - це баланс взаємопожирання, це космічна хвороба Світового Життя, яка десь у самих джерел земної еволюції була перекручена й розвинулась під знаком цього перекручення майже до появи Людини Мислячої: всі страшні соціальні катаклізми століть є лише апофеозом тієї первісної хвороби.

Ми впевнені, що людина, як сукупність і синтез проявів Світового Життя, здатна розпізнати хворобу Біосфери та очолити імпульс її загального оздоровлення. Саме на це спрямована ідея Альтернативної Еволюції, що пропонує почати під егідою ООН у всіх країнах світу еволюційні експерименти, які направлені на трансформацію фауни і флори Планети відповідно з ідеєю Єдності Життя".
Далее цитировать не буду, раз это провинциализм.

Опять Вы меня не поняли.
Сожалею.
Я и не писал о том, что В ТРУДАХ Олеся Павловича есть нечто, мною осуждаемое. Говорю лишь о ВПЕЧАТЛЕНИИ.
Вообще, если без эмоций, это интересный феномен получается. Человек, который как никто другой за последнее десятилетие воплощает САМОБЫТНУЮ украинскую культуру (надеюсь, с ЭТИМ Вы спорить не будете?) не воспринимается адекватно именно из-за её, этой культуры, НАВЯЗЫВАНИЯ в противовес российской (кстати, сам Олесь Павлович, насколько мне известно, никогда ТАК вопрос не ставил).
А вообще (опять же если без эмоций) - спасибо за Ваши ответы. Из них я узнал много нового об этом когда-то любимом мною писателе. Но - сейчас у меня идиосинкразия на всё украинское. Сожалею.

Вам навязывают не украинскую культуру. Вам навязывают антикультуру, которая у украиской интеллигенции вызывает настоящий шок. Русскому трудно представить, какой погром на культурном поле Украины устроили єти националисты, я уже не говорю о том, что многих украиноязычных ввиду полного уничтожения украинозячного сегмента культуры Украины, выбросили в русскоязычное. Вот я недавно говорила с трьетьим секретарем ЦК Компартии. Так он, причем віходец из Донбасса, говорил на полном серьезе, что когда скинут ющенковский режим, то первым делом надо будет наряду с ркусским языком восстанавливать украинский. Я, украинка, зачастую сейчас должна напрягаться, чтобы понять, что говорят по некоторым каналам. Ребенок читает украинских классиков в переводе с украинского на "украинский" Это по-вашему, украинская культура? Отец - это культура, Ивасюк, которого националисті убили - это культура, Академик Толочко - это культура, а то что сейчас, это антикультура, торжествующее мурло.

Ну, слава Богу, кажется, поняли друг друга!!!
Я сам из Лисичанска, это Луганская область. В школьные годы достать хорошую книжку на русском языке - большая проблема. А на украинском - сколько угодно. А так как читать хотелось очень, "мову" освоил поневоле. И сейчас когда по работе приходится сталкиваться с приезжими из западных областей, произвожу на них впечатление знанием украинского. Не хвастаюсь, но и не стыжусь. Нормальное явление.
Так вот сейчас украинский мне практически не нужен. На русском книжек валом, как разговорным мы им не пользуемся... Так что если раньше я был В ОСНОВНОМ русскоязычным, то теперь - практически полностью.
И не я один такой.

Re: Согласен.

varjag-2007.livejournal.com - 2009-02-03 22:03 (UTC) - Expand

Re: Согласен.

b-al-u.livejournal.com - 2009-02-04 09:08 (UTC) - Expand

+100

Ви потрапили в найболючіше місце. :) :( Відчував приблизно те саме, тільки не знав, як це сформулювати, і чи воно взагалі підвладне формулюванням. Але якщо те саме говорить людина з української літературної родини, значить, у нашому "да[н/т]ському королівстві" справді щось не те...

Зараз мені байдуже до звинувачень (констатацій абощо) нинішніх "патріотів" у "радянськості", "постколоніальному синдромі", "ісконництві" чи інших позначок, у прокрустове ложе яких зараз намагаються ввіпхнути людину, що не сприймає нинішній "державний дискурс". Байдуже з п'ятьох причин: 1) вочевидь, скоро я надовго полишу Україну; 2) моя родина за УРСР приятелювала (в силу суспільного становища діда і обидвох прадідів) як з компартійними бюрократами, так і з українськими дисидентами (бо бабуся мала добрі вуха і короткого язика, тож обидві сторони вважали її за добру приятельку); 3) на відміну від багатьох батьків нинішніх "патріотів", у нашій родині завжди шанували українську культуру (пісні, вишиванка дідові на роботу, якісна художня література; я малим переписував Шевченка в "захалявну книжечку" і заучував його напам'ять); 4) на відміну від нинішніх випускників шкіл, я пам'ятаю психологічне піднесення 1990-91 рр. і намовляв бабаусю голосувати за незалежність України; 4) серед однолітків, з якими спілкувався у середині 1990-х і аж до 2005-го, не було "свідомішого" за мене (захоплення "розстріляним відродженням", зачитування вночі Грушевським, який тільки-но з'явився друком, написання патріотичних віршів [зокрема в день смерті О. Гончара 1995-го], штудіювання біографії Бандери та новітньої історії "визвольного руху", матеріальна і моральна підтримка друзів під час "помаранчевої революції" тощо). Я психологічно знаю, що це таке, розумію душевний стан нинішніх "національно стурбованих" українців, бо пережив і це також. Слава Богові, що це не змінило світогляд настілки, аби я вважав це найвищою духовною цінністю, і що крім цього мав ще кілька великих "абстрактних" зацікавлень (зокрема, в мистецтвах лікування та музики), які не дали душі загрузнути в історико-соціальних чварах.

Але що ж я побачив далі? "Націотворення" (якщо стати на конструктивістську модель націогенезу) або "відродження нації" (примордіалізм) базується не просто на етно-національних міфах (це, в принципі, невідворотно для будь-якого народу), а на відвертих зловживаннях (бо зараз, на відміну від попередніх століть, існує широкий доступ до ітсоричної інформації й кожен за потреби може зробити власні висновки, що різко зменшує сугестивний вплив людських мас). Те, що раніше ми вважали за культурне надбання (володіння обидвома мовами як рідними, непоміченість міжкультурного переходу, нац. толерантність), тепер оголошено вадою, а його носіїв - "неповноцінними", для яких існують лише 2 альтернативи - "культурна асиміляція" або "валіза - вокзал - [місце призначення обрати]" (причому цим грішать навіть "рафіновані інтелінгенти", наприклад, І Дзюба і М. Стріха). Національний дискурс сформовано очільниками цієї держави так, що люди, які a priori не сприймають як героїв патологічних ксенофобів, організаторів етнічних чисток, вчорашніх "блюдолизів-холуїв" (с) і просто історично сумнівних з точки зору вищої моралі осіб, не одержують "патент на українство". Я тепер не можу вповні називатися українцем, бо знаю, що за інших рівних умов я як віруючий і просто людина зі здоровим (я сподіваюсь!) глуздом не можу сприймати "стандартний свідомий набір" (якщо треба, розшифрую) як власну ідеологію. Так, серед "свідомих" трапляються досить мудрі і тверезі люди, але проблема полягає в тому, що за умов криз і негараздів, а також просто суспільного протистояння вони все одно будуть на одному боці барикад разом із "неадекватами" (бо насправді дискурс у них той самий, а відрізняються лише формулювання).

Re: Согласен.

mykola danylov - 2009-02-04 13:17 (UTC) - Expand

Re: Согласен.

mykola danylov - 2009-02-04 13:20 (UTC) - Expand

А что западноукраинское и ограниченное вот в этом его открытом письме к Брежневу?

"Більше не можна терпіти злочинну жорстокість і бандитизм бюрократії, що руйнує нашу країну, свідомість народу, майбутнє. Річ же не тільки в мені. Трагедія моєї життєвої ситуації — лише ілюстрація до загальної трагедії всього народу, всього світу. Страшний ящероподібний дракон бюрократії став історичною реальністю сучасності, очоливши повзучу контрреволюцію на всіх рівнях громадського життя. Від цього нікуди не дінешся — найближчі роки будуть роками жорстоких катастроф, з котрими не впорається жоден З'їзд партії, жодне надзвичайне становище.

Ураган хвали й захоплення на сторінках газет, журналів та книг — найстрашніша зрада революції. Нема виправдання письменникам та журналістам, які винні в цьому. Перша країна соціалізму жадає нині виняткової щирості й правдивості, бо з вантажем брехні нема шляху в прийдешнє!

З ким Ви, Леоніде Іллічу? Хто оточив Вас страшною стіною відчуження і славослів'я? Партія неспроможна впливати на події в житті народу. Чому злочинність, загальна пиятика, злодійство, цинізм, безвір'я, жадібність заливають нашу країну?

Знаете, может для вас он и сельский ограниченный певец хаток с западноукраинским менталитетом, но когда ознакомилсяч с его идеями и творчеством Ричард Бах, автор книги "Чайка по имени Джонатан Ливингстон", он сказал, что любая страна считала бы такого человека национальным духовным достоянием.

А здесь он для националистов враг, поскольку призывал к духовному единению славянских народов и даже мечтал созвать духовный Собор Украины, России и Белоруссии, а для русских его превратили в местечкового и смешного сельского писаку. именно для того, чтобы страна теряла свою потенцию.

В такой дурацкой ситуации я ещё не был.
Это когда считаешь собеседника человеком весьма достойным; когда считаешь того человека, о котором речь, тоже весьма достойным (без шуток: когда-то мой самый любимый среди украинских писателей!), но по какой-то дьявольской логике этот спор продолжается, и чем дальше, тем непонятнее, КАК его прекратить...

ПРИДУМАЛ!!!
Первопричина спора, видимо, в том, что у меня мало о нём информации. Напишите о нём большой пост или несколько постов. Ибо все на свете неправильные суждения происходят от недостатка информации. С ЭТИМ Вы согласны?

Я писала о нем воспоминания для "2000", но когда делали новый сайт, то в архиве случайно вместо моей статьи под таким же названием отзыв на нее. Я постараюсь на какой-то сайт забросить, спрошу только как у френдов.

Вот кстати, его портрет

Знаете, у нас была очень симптоматичная история. Отец когда заболел, лежал 5 лет. Однажды позвонили какие-то незнакомые люди и говорят: "Извините ради Бога. Мы из России, из Петербкрга. Мы восхищаемся творчеством Олеся бердника и ищем его. Позвонили в украинский Союз писателей, а там сказали, что он давно умер. Мы на всякий случай позвонили в Москву и нам дали этот телефон, хотя и сказали, что ТАКОЙ писатель не может жить в таких условиях, давно государство его обеспечило, но, может быть, вам скажут живущие там люди его координаты".Т.е. для России, российских коллег он оказался более востребованным и ценным чем для украинских, правда, он перед ними виноват в том, что они на него доносы писали, включая и, ладно...

Вот при желании вы можете прочесть его самую культовую книгу "Звездный корсар" http://lib.align.ru/books/1016.html . На русском в авторизованном переводе.

Re: Согласен.

lasema.livejournal.com - 2009-02-03 19:24 (UTC) - Expand

Re: Согласен.

varjag-2007.livejournal.com - 2009-02-03 21:57 (UTC) - Expand

Re: Согласен.

b-al-u.livejournal.com - 2009-02-04 09:06 (UTC) - Expand

Re: Согласен.

varjag-2007.livejournal.com - 2009-02-04 14:42 (UTC) - Expand

А что бездуховного и антиинтеллектуального в его любви к матери, выразившемся в этом стихе?
МАТЕРІ

Рідна моя і замучена птахо,
Бачив тебе я в тривожному сні...
Свічку несла ти до чорної плахи,
Щоб присвітити дорогу мені.

Та не було мене там, на помості,
Лише вугілля і зморений жах...
Ти голосила на чорнім погості
Й помандрувала по диких світах...

Біла сорочка, мов привид, з’являлась
В чорних проваллях, у ямах темниць,
Свічка твоя миготливо сіяла
В тисячах жадібних, дивних зіниць.

Та не знайшлось поміж них твого сина,
Вийшов давно я з тілесного сну,
Птахом полинув на Україну,
Щоб проспівати тобі про весну.

Чуєш, матусю, чуєш, кохана -
Ось над тобою летять журавлі,
Їхнє курликання - пісня світання, -
В ній мої радощі й тихі жалі.

Чуєш - торкаються клени до шиби?
Я сповіщаю про дивний приліт.
Давні блукання, і сльози, і хиби -
Все потонуло у вихорі літ!

І лише очі твої, ніби свічі,
Понад віками палають мені...
На дивовижне, на зоряне віче
Підемо разом в блакитному сні...

Ещё раз хочу быть правильно понятым. В известных мне вещах Олеся Павловича я не нашёл НИЧЕГО плохого. Но навязывание украинской культуры приводит к её отторжению. Эта аура коснулась и восприятия мною его книг, которые я не могу перечитывать. Хотя когда-то они читались с большим удовольствием.
Помню его статьи в "Комсомольском знамени". Умел человек в этом хаосе разобраться, разложить всё по полкам и всему найти место. Читал - восхищался.
Несколькими комментариями выше я именно его поставил на первое место среди литераторов Украины. Сожалел и сожалею, что аберрация восприятия, о которой речь, не позволяет мне лучше его узнать и понять.
Прошу простить, ежели обидел. Не хотел, честное слово.

И то, что, никуда не заглядывая, вспомнил его отчество, наверное, говорит о том, что свой след он таки оставил ;-)

***

Із полонин земної матері*
Ідемо в зоряні ліси,
Вже в галактичному фарватері
Лунають наші голоси.
Але дороги поміж зорями
Замків не знімуть — не проси!
Зростають між земними горами
Сади любові і краси...

Встає за обрієм примарами
Ілюзій віковічна мла,
Та правда дивними стожарами
У власнім серці розцвіла...
І прагнучи у хащу зоряну,
Не щезне дума хай свята
Про ниву батьківську незорану,
Де треба сіяти жита.

Так просто все — і сили множаться,
І крила в просторі несуть,
Та серце все-таки тривожиться —
Чи в істину проляже путь?
Не забувай колиски давньої.
Не забувай старих могил,
Де таїна дороги славної.
Де джерело одвічних сил!..

Flat | Top-Level Comments Only

Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

Re: Согласен.

я тоже так думал - какая-то селянщина, но єто поначалу..