varjag_2007 | Мойдодыр в свидомом переводе

Что мы все о текущем, о скороминущем, о политике и свидомитских языковых войнах?! Насладимся же вечным! А что может быть прекраснее литературы для детей? Литература облагораживает, учит прекрасному, доброму, вечному...

Внимательно и с наслаждением , читаем Мойдодыр в переводе на "украинский". Путнику набрать много воздуха:

Шкіромий

Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.

Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.

недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть.

Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?

Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:

Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.

І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".

Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.

Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.

Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.

Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.

Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:

"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний,
Тож нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!

Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!

Flat | Top-Level Comments Only

Насчет Шахерзады я как раз все понял правильно: мало ли как она там на мове произносится -)

Відпливають бриги на світанні,
Відпливають, мабуть, назавжди.
І зникають в голубім тумані
Наче привиди Шахерзади.

Последние две строки все равно у меня в размер не попадают. Как они читаются?

І - зни- ка- ють - в го- лу- бім - ту- ма- ні
На- че - при- ви- ди- Ша- хер- за- ди.

Кажись, так, если не попутала, у меня как раз обезбаливание на месте укола отходит, соображаю слабо

Да, теперь вроде бы вижу.
Ударения на последних слогах последних слов строк -) уфф..

Тогда тем более все в порядке -) Зря Вас учителка не понимала.

Она не это стихотворение, а про Киев :)

Гроза над Києвом вогнями блискає!
Каштани струшує, мов зоряні перлини.
Душа моя стає немов колискою
І в ній розгойдується юна Україна.

А люди щуляться, в під"їзди туляться,
І лиш Тарасове чоло грозі відкрите...
І дітвора лише біжить по вулиці
Та в небо дивиться Софія знаменита.

Мій рідний Києве! Страшними зливами
Котилися віки у хмарнім небі...
Нехай сини твої ростуть щасливими,
Грозових сил позичивши у тебе!

Ну, стихотворения а-ля "прекрасный мой город родной!" мне никогда не импонировали, но гнобить ребенка все-таки нехорошо, я щетаю :)

Не "мой город родной", а я с детства безумно люблю грозу, особо с молниями!!!

Вот об єтом и стихотворение! В духе "пусть сильнее грянет буря!

Ладно-ладно :)
Я тоже грозу люблю :)

Я этим летом во время грозы в море купалась

Первая гроза в Мск этим летом была сегодня. То есть, уже вчера. Остальные весной происходили, под теми я гулял. А вчера было сплошное недоразумение на моем северо-востоке - погромыхало, молниями посверкало, а дождя так и не выпало особо. И ураган южнее прошел. Грустно все это.

Наш тред медленно превращается в чат. -) А Вы Дркина любите? -) Чем-то мне некоторые песни Бердника его напомнили. Хотя явно не тональностью и интонацией. Может, общей манерой исполнения, хотя Веня был известный подражатель.

Не знаю его. Можете бросить?

Мне больше нравится исполнение другого человека, но, увы, у меня не сохранилось записей

Без купальника ввиду случайности попадания на пляж (я гналась за радугой)

Я уже было подумал, что здесь будет фотография -)

Мойдодыр в свидомом переводе

Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!

Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!

Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!

Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!

Re: Друзья! Э вот это уже п...ц!

возмущенно

Re: возмущенно

Re: возмущенно

Re: возмущенно

Re: возмущенно

Re: возмущенно

Re: возмущенно