varjag_2007: (Default)
varjag_2007 ([personal profile] varjag_2007) wrote2009-02-03 12:24 pm

Умер Павло Загребельный


Только что по 5 каналу передали, что сегодня на 85 году жизни скончался украинский писатель Павло Загребельный, автор "Евпраксии", "Я - Богдан", "Диво", "Гола душа", "Южный комфорт" и многих других, переведенных на все языки Советского Союза и на многие мировые языки. Лично мне и моей семье не за что было любить покойного, но когда умирает деятель культуры такого масштаба по меркам страны, то с таких сообщений начинаются новости, а не передается в конце после рассказов о зарубежных безделицах или о политтрескотне. Передадают сообщение о соболезновании в адрес родных от руководителей государства. Такое отношение к ведущему украинскому писателю показывает истинное отношение националистическо "элиты" к культуре Украины.

+ Пусть земля ему будет пухом!

Re: Согласен.

[identity profile] varjag-2007.livejournal.com 2009-02-03 02:15 pm (UTC)(link)
А что бездуховного и антиинтеллектуального в его любви к матери, выразившемся в этом стихе?
МАТЕРІ

Рідна моя і замучена птахо,
Бачив тебе я в тривожному сні...
Свічку несла ти до чорної плахи,
Щоб присвітити дорогу мені.

Та не було мене там, на помості,
Лише вугілля і зморений жах...
Ти голосила на чорнім погості
Й помандрувала по диких світах...

Біла сорочка, мов привид, з’являлась
В чорних проваллях, у ямах темниць,
Свічка твоя миготливо сіяла
В тисячах жадібних, дивних зіниць.

Та не знайшлось поміж них твого сина,
Вийшов давно я з тілесного сну,
Птахом полинув на Україну,
Щоб проспівати тобі про весну.

Чуєш, матусю, чуєш, кохана -
Ось над тобою летять журавлі,
Їхнє курликання - пісня світання, -
В ній мої радощі й тихі жалі.

Чуєш - торкаються клени до шиби?
Я сповіщаю про дивний приліт.
Давні блукання, і сльози, і хиби -
Все потонуло у вихорі літ!

І лише очі твої, ніби свічі,
Понад віками палають мені...
На дивовижне, на зоряне віче
Підемо разом в блакитному сні...

Re: Согласен.

[identity profile] lasema.livejournal.com 2009-02-03 02:23 pm (UTC)(link)
Ещё раз хочу быть правильно понятым. В известных мне вещах Олеся Павловича я не нашёл НИЧЕГО плохого. Но навязывание украинской культуры приводит к её отторжению. Эта аура коснулась и восприятия мною его книг, которые я не могу перечитывать. Хотя когда-то они читались с большим удовольствием.
Помню его статьи в "Комсомольском знамени". Умел человек в этом хаосе разобраться, разложить всё по полкам и всему найти место. Читал - восхищался.
Несколькими комментариями выше я именно его поставил на первое место среди литераторов Украины. Сожалел и сожалею, что аберрация восприятия, о которой речь, не позволяет мне лучше его узнать и понять.
Прошу простить, ежели обидел. Не хотел, честное слово.

Re: Согласен.

[identity profile] lasema.livejournal.com 2009-02-03 02:31 pm (UTC)(link)
И то, что, никуда не заглядывая, вспомнил его отчество, наверное, говорит о том, что свой след он таки оставил ;-)

я тоже так думал - какая-то селянщина, но єто поначалу..

(Anonymous) 2011-05-21 12:40 pm (UTC)(link)
***

Із полонин земної матері*
Ідемо в зоряні ліси,
Вже в галактичному фарватері
Лунають наші голоси.
Але дороги поміж зорями
Замків не знімуть — не проси!
Зростають між земними горами
Сади любові і краси...

Встає за обрієм примарами
Ілюзій віковічна мла,
Та правда дивними стожарами
У власнім серці розцвіла...
І прагнучи у хащу зоряну,
Не щезне дума хай свята
Про ниву батьківську незорану,
Де треба сіяти жита.

Так просто все — і сили множаться,
І крила в просторі несуть,
Та серце все-таки тривожиться —
Чи в істину проляже путь?
Не забувай колиски давньої.
Не забувай старих могил,
Де таїна дороги славної.
Де джерело одвічних сил!..