Вот - чуток про знаменитый стих Сосюры "Баллада про комсомольця"

Бiй вiдлунав, жовто-синi знамена
Затрiпотiли над станцiєй знов.
I до юрби полонених, сам курiнний пiдiйшов.

- Є комсомольцi мiж вами, я знаю.
Кожного кулi чекає печать.
…стиснуто губи в останнiм вiдчаї.
Всi полоненi мовчать.

- Гляньте навколо — i сонце, i ниви, —
Жалко розстрiлювать всiх.
… Та пацани йому дулi скрутили,
А баби пiдняли на смiх.

- Ну, так пощади не буде нiкому!
Вас не згадає замучений край!
… Вийшов один, i сказав курiнному:
—Я комсомолець, стрiляй!


"Як непросто було жити щирому тонкому вишуканому лірикові за "совкових" часів — тепер зрозуміло. Ось вам відомий вірш В.Сосюри "Балада про комсомольця": "Бій одлунав, жовто-сині знамена / затріпотіли на станції знов, / і до юрби полонених / сам курінний підійшов..." Курінний пропонує полоненим виказати командирів та комуністів, обіцяючи за те зберегти решті життя. Всі мовчать. Потім наперед виступає один юнак і каже: "Я — комсомолець... Стріляй!" І так цей вірш вчили покоління... Спочатку ж його було написано так, що на станції тріпотіли червоні знамена, до юрби полонених підходив червоний комісар і т.ін., а потім: "Вийшов один... і сказав комісару: / "Я — українець... Стріляй!" "
http://miranta.hut.ru/pg4_a3.php

А вот "забавное дополнение" к стихотворению от группы "Вертеп":

Та курiнний наче очi розплющив,—
Парня узнав вiн з родного села.
Сперся ногою на стару тачанку
I вкинув пiвлiтри у себе з горла.

Потiм сказав, щоб усiх розв’язали
I принесли ще горiлки й ковбас.
Так у тiньку, пiд „раскидiстим“ дубом
Був i пiдписаний мирний указ.

Страшно подумать, яка була б драма,
Еслi б горiлка „пальона“ була.
А так всi довольнi, i тато i мама,
А также дiвчата з родного села.

http://jastinx.at.ua/forum/7-25-1

(скачать это убожество - http://filearchiv.ru/6156424)